Чи повинен роботодавець повідомляти про відеозйомку на підприємстві: правовий аналіз, ризики та алгоритм дій

05 листопада 2025

Правомірність і цілі відеоспостереження

Відеозйомка може виконувати як превентивну, так і контролюючу функцію. З одного боку, вона допомагає уникнути неналежного виконання трудових обов’язків, запобігти неправомірному використанню майна роботодавця, зменшити кількість трудових спорів. З іншого — відеоспостереження є формою втручання в особисте життя працівників і може порушувати їхні права, якщо здійснюється без законної підстави або належного повідомлення.

Отже, правомірним є лише таке спостереження, що має обґрунтовану мету, пов’язану з законними інтересами роботодавця (наприклад, охорона праці, забезпечення безпеки виробництва, контроль дотримання технологічних процесів), і не виходить за межі розумного балансу між правом на приватність та інтересами підприємства.

Відеоспостереження як обробка персональних даних

Будь-яке зображення або відеозапис, на якому працівника можна ідентифікувати, є персональними даними. Відповідно до Закону No2297-VI, обробкою персональних даних вважаються дії зі збору, зберігання, використання, поширення чи знищення інформації про фізичну особу. Таким чином, сам факт фіксації працівника на відео вже є обробкою його персональних даних, що накладає на роботодавця обов’язки, визначені законом.

Такі дані належать до конфіденційної інформації, а тому їхня обробка без згоди суб’єкта допускається лише у виняткових випадках, передбачених законом (наприклад, в інтересах національної безпеки чи захисту прав людини).

Конституційні гарантії приватності

Стаття 32 Конституції України встановлює загальне правило: ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя без згоди, за винятком випадків, прямо передбачених Конституцією.

Рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 р. No 2-рп/2012 деталізує, що особисте життя охоплює поведінку людини у сферах особистих, сімейних, побутових, професійних та інших стосунків, які не належать до публічної діяльності. Тобто навіть поведінка на робочому місці може вважатися частиною приватного життя, якщо вона не має публічного характеру.

Таким чином, відеозйомка, що фіксує людину в робочому середовищі, є втручанням у її приватну сферу, і тому вимагає її згоди або спеціальної законної підстави.

Норми цивільного та трудового законодавства

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 302 Цивільного кодексу України, збирання, зберігання, використання чи поширення інформації про особисте життя без згоди особи не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Також ст. 29 Кодексу законів про працю України гарантує працівнику право на достовірну інформацію про умови праці, включаючи технологічні особливості, правила поведінки на робочому місці та потенційні фактори ризику. Тобто роботодавець зобов’язаний повідомити працівника про те, що в приміщенні здійснюється відеоспостереження, і роз’яснити мету, порядок зберігання, строк використання та доступ до записів.

Заборона прихованого відеоспостереження

Прихована або негласна зйомка є порушенням законодавства. Відповідно до ст. 359 Кримінального кодексу України, незаконне використання спеціальних технічних засобів для негласного отримання інформації карається:

• штрафом від 200 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або
• обмеженням волі на строк до 4 років, або
• позбавленням волі на той самий строк.

У разі повторного чи групового порушення строк покарання може збільшитися до 7–10 років позбавлення волі.

Отже, приховані камери на робочому місці без згоди працівників фактично прирівнюються до незаконного збору інформації і можуть стати підставою для кримінальної відповідальності.

Обов’язок роботодавця щодо повідомлення працівників

Щоб забезпечити законність і прозорість відеоспостереження, роботодавець має: Прийняти офіційний наказ про організацію системи відеоспостереження, у якому визначити її мету, місце розташування камер, строки зберігання даних та відповідальних осіб.

Ознайомити працівників під підпис з наказом, Положенням про обробку персональних даних і правилами користування системою.

Внести зміни до правил внутрішнього трудового розпорядку, де передбачити норми про функціонування системи відеоспостереження.

Розмістити попереджувальні таблички у приміщеннях, де ведеться запис, із зазначенням про здійснення відеоспостереження.

Забезпечити навчання працівників, які обслуговують технічну систему, з питань конфіденційності та захисту персональних даних.

Письмова згода працівників як гарантія правової безпеки

Найкращим способом уникнути правових ризиків є отримання письмової згоди працівників на здійснення відеоспостереження. Така згода має бути конкретною, усвідомленою та добровільною, із зазначенням:

• мети відеоспостереження;
• місця розміщення камер;
• строку зберігання відеозаписів;
• порядку доступу до інформації;
• прав працівника на ознайомлення чи видалення своїх персональних даних.

Наявність таких документів унеможливить подальші судові спори або претензії з боку працівників щодо незаконного втручання в особисте життя.

Обшук на підприємстві: розгорнуті поради адвоката

Висновки та рекомендації

Відеоспостереження на підприємстві є допустимим лише за умов дотримання принципів відкритості, законності та пропорційності. Роботодавець повинен:

• мати обґрунтовану мету спостереження;
• належним чином повідомити всіх працівників;
• забезпечити безпечне зберігання відеоданих;
• отримати письмову згоду на їх обробку;
• уникати будь-яких форм прихованої зйомки.

Недотримання цих вимог може спричинити адміністративну або кримінальну відповідальність, зокрема за незаконне збирання чи поширення персональних даних.

Отже, відеозйомка на підприємстві — це не просто технічний засіб контролю, а правовий процес, який потребує чіткої регламентації, документального оформлення та поваги до права працівника на приватність. Лише за цих умов вона може стати законним і ефективним інструментом управління, а не джерелом конфліктів чи судових позовів.