Чек РРО з помилками та без обов’язкових реквізитів: коли загрожують штрафи

29 жовтня 2026

Суть спору

Підприємство, яке займалося роздрібною торгівлею пальним, стало об’єктом фактичних перевірок податкової служби. Під час контрольних заходів податківці виявили порушення, пов’язані з формуванням фіскальних чеків через РРОРеєстратор розрахункових операцій (касовий апарат)..

На думку контролюючого органу, окремі чеки не відповідали вимогам до форми та змісту розрахункових документів, визначеним Положенням № 13.

Виявлені недоліки мали різний характер.

На деяких автозаправних комплексах під час оплати пального банківськими картками у фіскальних чеках не відображалися реквізити карткових платежів. Зокрема, йшлося про ідентифікатори еквайра та торговця, платіжного пристрою, вид операції, відомості про платіжну систему та іншу обов’язкову інформацію.

На іншому АЗК контролери встановили порушення іншого характеру. У рядку 21 фіскального чека зазначалася ставка ПДВПодаток на додану вартість 20 % замість належних 7 %. Отже, відповідний реквізит у документі був сформований, однак його значення було неправильним.

Також за одним із РРО податківці зафіксували відсутність QR-коду, друк якого передбачений п. 2 розд. II Положення № 13. Таким чином, під час перевірок були встановлені дві категорії порушень: неправильне заповнення наявного реквізиту та повна відсутність інформації, яка повинна міститися у фіскальному чеку.

Саме ця відмінність стала предметом судового спору.

Потрібно було визначити, чи зберігає чек юридичну силу розрахункового документа, якщо окремі відомості зазначені неправильно, і чи можна вважати належним документ, у якому взагалі немає одного або кількох обов’язкових реквізитів.

Врегулювати розбіжності без звернення до суду підприємству не вдалося. За результатами перевірок ДПС застосувала значні фінансові санкції на підставі п. 1 ст. 17 Закону про РРО.

Платник не погодився з висновками контролюючого органу та звернувся до адміністративного суду.

Позиція сторін

Підприємство (позивач). Основний аргумент платника полягав у тому, що наявність окремих помилок у фіскальному чеку не повинна автоматично означати втрату ним статусу розрахункового документа.

Позивач звертав увагу на те, що розрахункові операції фактично проводилися через зареєстровані РРО, а покупцям видавалися відповідні чеки.

Щодо неправильно зазначеної ставки ПДВ підприємство пояснювало, що така неточність не перешкоджала встановленню змісту господарської операції.

Незважаючи на відображення ставки 20 % замість 7 %, фіскальний чек містив інші відомості, за допомогою яких можна було визначити проданий товар, його вартість та факт здійснення розрахунку.

Тому, на переконання позивача, помилка в окремому реквізиті не є достатньою підставою для прирівнювання виданого чека до невиданого розрахункового документа, якщо операцію можна достовірно ідентифікувати.

Стосовно відсутності реквізитів карткових платежів підприємство посилалося на технічні особливості роботи POS-терміналів. Позивач зазначав, що формування відповідної інформації залежало від налаштувань платіжного обладнання, технічне забезпечення якого здійснював банк-еквайр.

Податкова служба (відповідач). Контролюючий орган дотримувався іншого підходу. На думку податківців, вимоги Положення № 13 щодо обов’язкових реквізитів фіскального чека мають виконуватися в повному обсязі.

Якщо документ не містить хоча б одного реквізиту, обов’язкового для відповідного виду розрахункової операції, він не відповідає встановленій формі та змісту. Відповідно, сам факт друку чека та його передачі покупцеві ще не підтверджує належного виконання вимог законодавства.

Контролери вважали, що видача документа без обов’язкових реквізитів за своїми правовими наслідками прирівнюється до невидачі належного розрахункового документа.

Саме тому ДПС наполягала на правомірності застосування санкцій за п. 1 ст. 17 Закону про РРО, посилаючись на порушення обов’язку, встановленого п. 2 ст. 3 цього Закону.

Вирішення справи судами

Судовий розгляд тривав у кілька етапів, а рішення судів різних інстанцій неодноразово відрізнялися.

Під час першого розгляду суд першої інстанції підтримав позицію підприємства. Аналогічного висновку дійшов і апеляційний суд. Суди виходили з того, що фінансова відповідальність, передбачена п. 1 ст. 17 Закону про РРО, пов’язана передусім із порушенням обов’язку щодо видачі розрахункового документа.

Оскільки підприємство проводило операції через РРО, формувало фіскальні чеки та передавало їх покупцям, суди не побачили достатніх підстав для застосування відповідних санкцій.

Однак Верховний Суд не погодився з таким підходом. Рішення попередніх інстанцій були скасовані, а справу направлено на новий розгляд.

При цьому касаційний суд наголосив, що наявність помилки в реквізиті та повна відсутність обов’язкового реквізиту мають різне юридичне значення.

Під час повторного розгляду суд першої інстанції знову задовольнив вимоги підприємства. Проте апеляційний суд скасував це рішення.

Остаточну позицію Верховний Суд виклав у постанові від 09.04.2026 у справі № 380/20009/23.

Що Верховний Суд зазначив щодо реквізитів фіскального чека?

Суть правового підходу полягає в тому, що для визначення відповідальності необхідно встановити, чи йдеться про неправильно заповнений реквізит, чи про його повну відсутність.

Реквізит присутній у чеку, але містить помилкові відомості
Верховний Суд у своїй практиці виходив із того, що окремі недоліки розрахункового документа не завжди позбавляють його юридичного статусу.

Якщо помилка не заважає встановити факт проведення розрахунку, визначити його зміст, суму та інші суттєві характеристики, такий недолік сам по собі не означає, що покупцеві не було видано розрахункового документа.

Інакше кажучи, незначна неточність у реквізиті не є безумовною підставою для застосування штрафу за невидачу чека.

Водночас це правило не можна тлумачити як дозвіл на будь-які помилки у фіскальних документах.

Для правильної правової оцінки потрібно враховувати, який саме реквізит заповнено неправильно, наскільки суттєвою є неточність та чи впливає вона на можливість ідентифікації розрахункової операції.

Наприклад, у розглянутій справі підприємство зазначало у відповідному рядку чека ставку ПДВ 20 % замість 7 %.

У цьому випадку інформація про податкову ставку була присутня, але її значення виявилося неправильним.

Тобто йдеться саме про недолік наявного реквізиту, а не про його відсутність.

Така обставина потребує окремої оцінки та не може автоматично прирівнюватися до ситуації, коли покупцеві взагалі не видано розрахунковий документ.

Обов’язковий реквізит у фіскальному чеку повністю відсутній
Для цієї категорії порушень законодавство встановлює інші наслідки.

Відповідно до п. 3 розд. I Положення № 13, документ, у якому немає хоча б одного обов’язкового реквізиту, не приймається як розрахунковий. Це означає, що відсутність реквізиту, який обов’язково повинен формуватися під час відповідної операції, не можна розглядати лише як незначний технічний недолік.

Якщо передбачений нормативними вимогами елемент взагалі не відображено, фіскальний чек не відповідає встановленим вимогам щодо форми та змісту. У такій ситуації факт проведення розрахунку через РРО сам по собі не усуває порушення. Навіть якщо касовий апарат сформував документ, працівник його роздрукував, а покупець отримав чек, обов’язок суб’єкта господарювання може вважатися невиконаним.

Причина полягає в тому, що законодавство вимагає видавати покупцеві саме розрахунковий документ встановленої форми та змісту.

Верховний Суд виходив із того, що відсутність обов’язкового реквізиту позбавляє чек статусу належного розрахункового документа. Його формування та передача покупцеві не забезпечують виконання вимог п. 2 ст. 3 Закону про РРО.

Отже, за наявності такого порушення виникають підстави для застосування фінансової відповідальності, передбаченої п. 1 ст. 17 Закону про РРО.

Як ці висновки застосовуються до конкретних порушень?

У розглянутій справі податкова служба виявила різні недоліки, тому оцінювати їх потрібно окремо.

Неправильна ставка ПДВ. Якщо у фіскальному чеку зазначено 20 % замість належних 7 %, відповідний реквізит фактично існує, але містить помилкову інформацію.

Це випадок неправильного заповнення реквізиту. Для визначення його наслідків необхідно оцінити характер помилки та її вплив на можливість ідентифікації розрахункової операції.

Відсутність реквізитів карткового платежу. Якщо під час проведення операції обов’язкові відомості про платіжний термінал, еквайра, торговця або платіжну систему взагалі не сформовані, йдеться вже про відсутність реквізитів.

При цьому Верховний Суд звернув увагу на умови, за яких відповідні відомості повинні відображатися у фіскальному чеку. Зокрема, реквізити карткових платежів є обов’язковими у випадках, коли розрахунок здійснюється через платіжний термінал, з’єднаний або поєднаний із РРО.

Тому під час оцінки такого порушення необхідно встановити не лише факт відсутності відповідних даних, а й технічні особливості проведення конкретної операції.

Відсутність QR-коду. Якщо QR-код є обов’язковим для відповідного фіскального чека, але взагалі не сформований, це також належить до випадків відсутності обов’язкового реквізиту. Таким чином, вирішальне значення має не загальне формулювання «помилка у фіскальному чеку», а конкретний характер порушення та вимоги законодавства до відповідного виду розрахунку.

Думка редакції

Практичне значення постанови Верховного Суду полягає насамперед у розмежуванні двох ситуацій, які під час податкових перевірок нерідко оцінюються однаково. У повсякденній роботі підприємств будь-яку неточність у фіскальному чеку зазвичай називають помилкою. Це може бути неправильно зазначена ставка податку, некоректний ідентифікатор платіжного пристрою, відсутній рядок або інший недолік документа.

Проте для застосування відповідальності за Законом про РРО такого загального визначення недостатньо.

Необхідно з’ясувати, чи був відповідний реквізит сформований, чи є він обов’язковим для конкретної операції та наскільки виявлений недолік впливає на статус документа.

Якщо реквізит міститься у чеку, але його значення неправильне, це свідчить про помилку в заповненні. У такому разі потрібно дослідити її характер та наслідки. Сам факт неправильно зазначеної інформації не означає, що підприємство взагалі не видало покупцеві розрахунковий документ.

Водночас якщо обов’язковий реквізит повністю відсутній, застосовується пряма норма п. 3 розд. I Положення № 13, відповідно до якої документ не приймається як розрахунковий. Для суб’єктів господарювання це означає, що контроль за правильністю роботи РРО не повинен обмежуватися перевіркою факту проведення продажу та відповідності суми розрахунку.

Необхідно також переконуватися, що фіскальний чек містить усі реквізити, передбачені законодавством для відповідного способу оплати.

Особливу увагу варто приділяти операціям із використанням банківських карток, оскільки формування окремих реквізитів може залежати від налаштувань платіжного обладнання та його взаємодії з РРО. При цьому посилання на технічні особливості POS-термінала або налаштування банку-еквайра саме по собі не усуває необхідності перевірити відповідність сформованого чека нормативним вимогам.

Перевірка фіскальних чеків за даними СОД РРО

Ще один практичний момент стосується способів, якими податкова служба може встановлювати порушення.

Під час фактичних перевірок контролюючий орган має можливість аналізувати інформацію, що міститься в системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій — СОД РРО.

За допомогою цих відомостей податківці можуть перевіряти, які саме реквізити були сформовані під час проведення розрахунків, та виявляти випадки відсутності обов’язкової інформації.

Верховний Суд підтвердив допустимість використання даних СОД РРО як джерела інформації для здійснення податкового контролю. Отже, відсутність претензій із боку покупців або фактичне друкування паперових чеків не гарантує, що порушення залишаться невиявленими.

Саме тому підприємствам доцільно самостійно контролювати правильність формування чеків, не очікуючи проведення контрольних заходів. Для цього варто періодично перевіряти фіскальні документи як безпосередньо на касовому обладнанні, так і за даними СОД РРО.

Особливу увагу потрібно приділяти чекам, сформованим за різних способів оплати: готівкою, банківськими картками та через платіжні термінали, з'єднані або поєднані з РРО.

Що робити, якщо в чеку виявлено недолік?

Під час внутрішнього контролю підприємству насамперед потрібно встановити характер виявленої проблеми.

Для цього доцільно з’ясувати три обставини.

Який саме реквізит викликає сумніви?
Потрібно визначити конкретний елемент фіскального чека, щодо якого виникли питання. Це може бути ставка ПДВ, інформація про платіжну систему, ідентифікатор платіжного пристрою, QR-код або інші передбачені нормативними вимогами відомості.

Реквізит відсутній чи містить помилку?
Необхідно перевірити, чи сформував РРО відповідний реквізит узагалі.

Якщо інформація присутня, але має неправильне значення, йдеться про недолік реквізиту. Якщо необхідного елемента немає, порушення може призвести до втрати документом статусу розрахункового.

Чи є цей реквізит обов’язковим для конкретної операції?
Не всі реквізити повинні відображатися в кожному фіскальному чеку незалежно від способу оплати та умов проведення розрахунку.

Тому потрібно перевірити, чи передбачає Положення № 13 обов’язкове формування відповідної інформації саме для операції, під час якої було виявлено недолік. Лише після встановлення цих обставин можна обґрунтовано оцінювати юридичні наслідки порушення та можливість застосування фінансових санкцій.

Якщо внутрішня перевірка підтвердила неправильне формування реквізиту, підприємству слід усунути технічну причину проблеми.

Залежно від характеру недоліку це може потребувати зміни налаштувань РРО, оновлення програмного забезпечення або перевірки взаємодії касового обладнання з платіжним терміналом.

Після внесення змін доцільно провести тестові операції та переконатися, що всі необхідні реквізити відображаються правильно. При цьому виправлення налаштувань на майбутнє саме по собі не усуває можливих наслідків порушень, допущених під час попередніх розрахунків.

Реєстрація РРО для ФОП-ВПО без договору оренди житла

1. Помилка в реквізиті та його повна відсутність мають різні правові наслідки. Верховний Суд розмежував ці порушення під час оцінки відповідальності за Законом про РРО.
2. Відсутність обов’язкового реквізиту позбавляє чек статусу належного розрахункового документа. Видача такого чека може прирівнюватися до невидачі документа встановленої форми та змісту.
3. Неправильне значення наявного реквізиту не завжди є підставою для штрафу. Потрібно оцінювати суттєвість помилки та можливість ідентифікувати розрахункову операцію.
4. Обов’язковість окремих реквізитів залежить від умов проведення розрахунку. Зокрема, карткові реквізити необхідно оцінювати з урахуванням використання платіжного термінала, з’єднаного або поєднаного з РРО.
5. Дані СОД РРО можуть використовуватися податковою службою під час фактичних перевірок. Верховний Суд підтвердив правомірність такого способу контролю.
6. Підприємствам варто регулярно перевіряти чеки за різними способами оплати. Якщо виявлено відсутні або неправильно сформовані реквізити, необхідно встановити причину порушення та скоригувати налаштування обладнання.