Податківці на порозі: допускати перевірку чи ні? Алгоритм дій для бухгалтера

17 вересня 2026

Що інспектори повинні пред’явити до початку перевірки

Допуск означає, що посадові особи контролюючого органу отримують можливість фактично розпочати документальну виїзну або фактичну перевірку.

Відповідно до ст. 81 ПКУ, до початку перевірки платнику мають пред’явити передбачені законом документи.

1. Направлення на перевірку
У направленні мають бути зазначені:

• дата його видачі;
• найменування органу ДПС;
• реквізити наказу про проведення перевірки;
• найменування та реквізити платника або об’єкта перевірки;
• мета перевірки;
• її вид — планова, позапланова або фактична;
• підстава проведення;
• дата початку;
• тривалість;
• посада та прізвище конкретного працівника ДПС, який проводитиме перевірку.

Направлення є чинним лише за наявності підпису керівника контролюючого органу, його заступника або уповноваженої особи та печатки.

2. Копія наказу про проведення перевірки
У наказі повинні міститися реквізити органу ДПС і платника податків, мета та вид перевірки, передбачена ПКУ підстава її призначення, дата початку, тривалість та період діяльності, який перевірятиметься.

Документ також повинен бути підписаний керівником органу ДПС, його заступником або уповноваженою особою та належним чином засвідчений.

3. Службові посвідчення
Посвідчення повинна пред’явити кожна посадова особа, яка зазначена у направленні та братиме участь у перевірці.

Ці вимоги однакові для планових, позапланових і фактичних виїзних перевірок.

Перевіряти потрібно не лише наявність документів. Варто зіставити інформацію в них: прізвища перевіряючих, строки, вид перевірки, реквізити наказу, адресу об’єкта та інші обов’язкові дані.

Якщо один із необхідних документів не пред’явлено або він оформлений із порушенням вимог ст. 81 ПКУ, це може бути законною підставою для недопуску.

Якщо всі документи є і формально відповідають установленим вимогам, безпідставна відмова в допуску створює ризик адміністративного арешту майна.

Перевіряємо законність призначення перевірки

Після перевірки направлення, наказу та посвідчень потрібно з’ясувати, чи мала ДПС право призначити саме цю перевірку. Тут правила залежать від її виду.

Планова документальна перевірка

Насамперед потрібно перевірити, чи включено платника до плану-графіка ДПС.

Також слід з’ясувати, чи були своєчасно направлені письмове повідомлення та копія наказу. За загальним правилом їх мають надіслати не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня початку планової документальної перевірки.

Для такої перевірки основна підготовка має відбуватися заздалегідь. Платник може перевірити свою наявність у плані-графіку, оцінити ризики, підготувати документи та визначити позицію ще до приходу інспекторів. 

Тому коли інспектори вже з’явилися, можливості для стратегічної підготовки обмежені. Якщо законних підстав для недопуску немає, основний захист зазвичай переноситься на етап заперечень до акта та оскарження ППР.

Позапланова документальна перевірка

При позаплановій перевірці особливу увагу потрібно приділити наказу.

У ньому повинна бути зазначена конкретна підстава, передбачена п. 78.1 ПКУ. Загального посилання на відповідну статтю недостатньо для розуміння того, чому саме призначено перевірку.

Далі потрібно встановити, чи фактично виконані умови, необхідні для застосування цієї підстави.

Наприклад, якщо ДПС посилається на ненадання відповіді на запит, потрібно перевірити:

• чи надсилався такий запит;
• чи отримав його платник;
• який строк був установлений для відповіді;
• чи сплив цей строк;
• чи справді необхідна відповідь не була надана.

Позапланова перевірка часто є раптовою, тому часу на аналіз документів значно менше, ніж при плановій. Рішення про допуск іноді доводиться приймати одразу після появи інспекторів.

Фактична перевірка

Фактична перевірка проводиться безпосередньо за місцем здійснення діяльності — у магазині, на складі, виробництві, торговельній точці чи іншому об’єкті.

Вона не включається до плану-графіка та проводиться без попереднього повідомлення. Тобто десятиденного строку на підготовку тут немає.

Водночас предмет фактичної перевірки обмежений п. 75.1.3 ПКУ. Зокрема, ДПС може перевіряти:

• проведення розрахункових операцій;
• використання РРО та ПРРО;
• касову дисципліну;
• обіг готівки;
• наявність ліцензій, патентів і свідоцтв;
• питання, пов’язані з підакцизними товарами;
• належне оформлення трудових відносин.

При фактичній перевірці потрібно з’ясувати, чи зазначено в наказі конкретну та обґрунтовану підставу, передбачену п. 80.2 ст. 80 ПКУ.

Окрім цього, варто перевірити, чи прибули інспектори саме за адресою фактичного здійснення діяльності та чи відповідає ця адреса тій, що зазначена у направленні.

Також потрібно контролювати предмет перевірки. Якщо інспектори виходять за межі питань, передбачених п. 75.1.3 ПКУ, необхідно окремо оцінювати правомірність таких дій.

Практична проблема фактичних перевірок полягає ще й у тому, що першими з податківцями нерідко контактують продавці, касири або адміністратори. Вони можуть не знати, які документи потрібно вимагати, що дозволено підписувати та кому повідомити про перевірку.

Тому персонал бажано заздалегідь проінструктувати: кого викликати, кому телефонувати і яких рішень не приймати самостійно.

Коли можна не допустити інспекторів

ПКУ суттєво обмежує підстави для недопуску.

За ст. 81 ПКУ платник може відмовити у допуску, якщо інспектори не пред’явили передбачені законом документи або якщо ці документи оформлені з порушенням установлених вимог.

Відмова з інших причин прямо обмежена абз. 6 п. 81.1 ПКУ.

Тому самі по собі не є підставами для недопуску:

• незгода платника з призначенням перевірки;
• переконання, що наказ є необґрунтованим по суті;
• відрядження директора;
• відпустка головного бухгалтера;
• відсутність юриста;
• незручний час проведення перевірки.

Недопуск — це вузький юридичний механізм. Його не варто використовувати просто як спосіб зупинити перевірку. Якщо чіткої передбаченої законом підстави немає, відмова може стати підставою для адміністративного арешту майна.

Пастка № 1: допустити перевірку, а потім окремо скасувати наказ
Раніше використовувалася схема, за якою платник допускав інспекторів до перевірки, а після її проведення звертався до суду з вимогою скасувати наказ як незаконний. Передбачалося, що разом із наказом можна буде поставити під сумнів результати перевірки та ППР.

Після зміни судової практики цей підхід суттєво втратив ефективність.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 816/228/17, постанова від 08.09.2021, зазначила, що після допуску до перевірки наказ реалізовується шляхом його виконання.

Тому окреме оскарження такого наказу після фактичного проведення перевірки не є належним та ефективним способом захисту.

Це не означає, що процедурні порушення взагалі не можна використовувати. Платник може посилатися на них при оскарженні рішення, прийнятого за результатами перевірки, насамперед ППР.

Але не кожне порушення автоматично призводить до скасування такого рішення. Значення мають ті процедурні недоліки, які вплинули або об’єктивно могли вплинути на правильність висновків перевірки.

Тобто після допуску недостатньо знайти формальну помилку в наказі. Потрібно довести зв’язок між порушенням процедури та висновками, на підставі яких ДПС донарахувала податки або застосувала штрафні санкції.

Пастка № 2: не допустити, оскаржити наказ і автоматично уникнути арешту
Раніше застосовувався й інший підхід. Платник не допускав інспекторів, одразу подавав позов про скасування наказу, а коли ДПС зверталася до суду для підтвердження адміністративного арешту, посилався на наявність судового спору.

Це дозволяло заявляти про так званий «спір про право» та заперечувати проти розгляду питання про арешт.

Після постанови Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 640/17091/21 такий механізм більше не дає автоматичного захисту.

Верховний Суд зазначив, що саме по собі оскарження наказу про перевірку не створює «спору про право» у розумінні ст. 283 КАС України, який перешкоджав би розгляду заяви ДПС про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту.

Суд повинен окремо оцінити підстави арешту та з’ясувати, чи була відмова від допуску законною.

Тому вирішальним стає не факт подання позову, а наявність реальної правової підстави для недопуску.

Якщо перевірку призначено незаконно або документи мали дефекти, які дозволяли відмовити в допуску, це може бути аргументом проти арешту.

Наприклад, П’ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 24.04.2025 у справі № 420/9444/23 підтвердив відсутність підстав для застосування арешту за обставин, коли перевірку було призначено незаконно, а відповідний наказ скасовано.

Якщо ж недопуск був безпідставним, саме оскарження наказу не гарантує, що адміністративний арешт не буде підтверджений судом.

Наслідки недопуску до перевірки

Основний ризик необґрунтованого недопуску — адміністративний арешт майна.

Це спеціальний захід забезпечення виконання податкових обов’язків, який обмежує можливість платника користуватися або розпоряджатися майном.

Якщо платник відмовляє в допуску, інспектори складають акт про відмову. У ньому зазначається факт недопуску та причини, які повідомив платник.

До такого акта можна надати письмові пояснення. Саме в них потрібно чітко зафіксувати конкретний дефект документів, який став причиною відмови.

Наприклад, якщо в направленні відсутній обов’язковий реквізит, прізвище інспектора не відповідає посвідченню або не було пред’явлено належно оформленого наказу, це слід прямо зазначити.

Такий письмовий доказ надалі може мати значення при розгляді судом питання про обґрунтованість арешту.

Адміністративний арешт буває умовним та повним.

При умовному арешті операції з майном допускаються лише після отримання дозволу контролюючого органу. При повному арешті користування та розпорядження майном забороняється.

Окреме значення має строк у 96 годин. Обґрунтованість адміністративного арешту, застосованого рішенням керівника органу ДПС, повинна бути перевірена судом протягом 96 годин. Вихідні та святкові дні до цього строку не включаються. Якщо встановлений строк спливає, арешт припиняється.

При цьому недопуск до перевірки не означає автоматичного блокування коштів на банківських рахунках. Відповідно до пп. 94.6.2 ПКУ арешт коштів можливий виключно за рішенням суду.

Якщо арешт визнано неправомірним, платник має право вимагати відшкодування завданих збитків за рахунок державного бюджету за рішенням суду.

Для фактичних перевірок існує додаткова особливість. Підставою для арешту може стати не лише недопуск.

За пп. 94.2.4 ПКУ ризик адміністративного арешту виникає також у випадках здійснення діяльності без необхідних ліцензій або дозволів чи за наявності проблем із реєстрацією РРО/ПРРО.

Тому під час фактичної перевірки питання арешту може виникнути незалежно від спору щодо допуску.

Алгоритм дій, якщо перевіряючі вже прийшли

1. Не створювати фізичних перешкод
Навіть якщо є сумніви щодо законності перевірки, не потрібно блокувати інспекторів силою або провокувати конфлікт. Питання допуску вирішується юридично.

2. Зафіксувати, хто саме прийшов
Встановіть кількість перевіряючих, їхні прізвища, посади та орган ДПС, який вони представляють.

3. Отримати та перевірити документи
Потрібно вимагати:

• направлення;
• копію наказу;
• службові посвідчення.

Перевірте всі реквізити, строки, підписи, печатки, адреси та відповідність прізвищ у документах.

4. Перевірити підставу перевірки
Для планової перевірки — план-графік, повідомлення та дотримання десятиденного строку. Для позапланової — конкретну підставу за п. 78.1 ПКУ та фактичну наявність обставин для її застосування. Для фактичної — обґрунтовану підставу за п. 80.2 ПКУ, правильність адреси та відповідність предмета перевірки п. 75.1.3 ПКУ.

5. Зберегти копії документів
Доцільно сфотографувати або скопіювати наказ, направлення та інші надані документи. Також потрібно зафіксувати їхні реквізити.

Це знадобиться при підготовці заперечень, оскарженні ППР або спорі щодо адміністративного арешту.

6. Прийняти рішення про допуск
Якщо документи оформлені належним чином і очевидної підстави за ст. 81 ПКУ немає, необґрунтований недопуск є ризикованим.

У такій ситуації доцільніше допустити інспекторів, контролювати хід перевірки, письмово фіксувати порушення та надалі готувати заперечення до акта.

Якщо ж наявний конкретний дефект документів, який відповідно до ст. 81 ПКУ дозволяє відмовити в допуску, таке рішення потрібно одразу належно зафіксувати. Причину недопуску необхідно детально зазначити в письмових поясненнях до акта про відмову.

7. Не приймати рішення навмання
Якщо документи або підстава перевірки викликають сумніви, юридичну оцінку краще отримати до остаточного рішення про допуск чи недопуск.

Наслідки помилки суттєво відрізняються. Безпідставний недопуск може призвести до адміністративного арешту, а необдуманий допуск може звузити можливості оскарження порушень, допущених при призначенні перевірки.

Позапланова податкова перевірка: 10 підстав та як зменшити ризики

Недопуск до перевірки не є універсальним способом захиститися від ДПС. Він виправданий тоді, коли існує конкретна та належно зафіксована підстава, передбачена ст. 81 ПКУ.

Якщо такої підстави немає, відмова може перевести звичайну податкову перевірку у спір щодо адміністративного арешту майна.

Водночас допуск інспекторів не означає автоматичної згоди з їхніми діями або майбутніми висновками. Платник може фіксувати порушення під час перевірки, подавати заперечення до акта та оскаржувати ППР.

Після формування актуальної практики Верховного Суду потрібно враховувати дві обставини. 

По-перше, після проведення перевірки окреме оскарження вже реалізованого наказу, як правило, не є ефективним способом захисту. 

По-друге, саме подання позову про скасування наказу після недопуску не зупиняє автоматично процедуру підтвердження адміністративного арешту.

Тому перед тим, як відмовити податківцям у доступі, потрібно відповісти на конкретне питання: чи є документально підтверджений дефект, який дає право на недопуск відповідно до ст. 81 ПКУ.

Якщо такого дефекту немає, безпечнішим сценарієм зазвичай є допуск із подальшою фіксацією порушень, підготовкою заперечень до акта та оскарженням результатів перевірки.