Заперечення на акт перевірки: у яких випадках вони дають результат

24 вересня 2026

Що являють собою заперечення на акт перевірки і для чого вони потрібні

Заперечення — це оформлена у письмовому вигляді незгода платника податків із фактами, розрахунками, висновками або іншими відомостями, зафіксованими контролюючим органом в акті перевірки. Разом із запереченнями платник має можливість подати додаткові пояснення та документи, які підтверджують його позицію, зокрема відсутність вини, існування пом’якшуючих обставин або підстав для звільнення від фінансової відповідальності.

Практичне значення цієї процедури полягає ще й у тому, що заперечення, додаткові документи та пояснення стають невід’ємною частиною матеріалів перевірки. Отже, контролюючий орган повинен оцінити їх перед прийняттям податкового повідомлення-рішення.

Якщо платник своєчасно надав аргументи та докази, але комісія фактично залишила їх без оцінки, це може бути використано вже під час оскарження ППР. У такій ситуації йдеться не лише про незгоду з висновками податкової, а й про неналежний розгляд матеріалів, які контролюючий орган був зобов’язаний врахувати.

Водночас подавати заперечення платник не зобов’язаний. Це його право. Відсутність заперечень сама по собі не означає, що особа погодилася з актом або визнала встановлені податковою порушення. Однак з практичної точки зору відмова від цього етапу часто послаблює подальшу позицію платника.

Строки подання: де найчастіше виникають проблеми

Для заперечень встановлено конкретний процесуальний строк. Тому після отримання акта перевірки насамперед потрібно визначити дату, до якої документи мають бути подані. Пропуск строку створює ризик того, що контролюючий орган просто не врахує заперечення при прийнятті рішення.

За загальним правилом платник має 10 робочих днів, які відраховуються з дня, наступного за днем отримання акта або довідки. Це передбачено п. 86.7 ПКУ.

Наприклад, якщо акт отримано 14 липня, граничною датою для подання заперечень буде 28 липня.

Однак загальне правило застосовується не в усіх випадках.

Якщо йдеться про акт позапланової перевірки, проведеної відповідно до пп. 78.1.5 ПКУ, тобто перевірки, призначеної у зв’язку із запереченнями платника або його скаргою на ППР, строк становить 5 робочих днів.

Інший спеціальний строк передбачено для перевірок з питань трансферного ціноутворення. Заперечення на відповідний акт можна подати протягом 30 календарних днів із моменту його отримання. Таке правило встановлює пп. 39.5.2.20 ПКУ.

Як ДПС розглядає заперечення

Після отримання документів запускається окрема процедура їх розгляду.

1. Протягом 2 робочих днів після отримання заперечень контролюючий орган повинен повідомити платника про дату, час, місце або спосіб розгляду матеріалів перевірки. Закон допускає проведення такого розгляду в режимі відеоконференції. При цьому відповідне повідомлення має бути надано не пізніше ніж за чотири робочі дні до самого розгляду.
2. Матеріали передаються комісії з питань розгляду заперечень. На їх розгляд відведено 10 робочих днів. За результатами комісія складає висновок, який, як і самі заперечення, входить до матеріалів перевірки.
3. Після прийняття висновку комісії керівник контролюючого органу приймає ППР. Для цього передбачено 5 робочих днів із дня прийняття відповідного висновку.

Коли заперечення можуть реально вплинути на результат

1. Якщо з’явилися документи, яких не було у перевіряючих

Це одна з найпрактичніших підстав для подання заперечень.

Типова ситуація виглядає так: в акті зазначено, що господарська операція документально не підтверджена, первинні документи відсутні, а тому витрати або податковий кредит сформовано безпідставно. Водночас необхідні документи фактично існують, але з певних причин не потрапили до перевіряючих. Наприклад, їх пізніше знайшли в архіві, не встигли надати до завершення перевірки або отримали від контрагента із запізненням.

У такому випадку потрібно враховувати правила п. 44.6 ПКУ.

Якщо документи не були надані контролюючому органу до закінчення перевірки або протягом 10 робочих днів після отримання акта, закон виходить із того, що на момент складення відповідної податкової звітності таких документів у платника не було.

Проте якщо платник встигає надати документи у встановлений строк, контролюючий орган повинен врахувати їх під час прийняття рішення.

Саме тому період після отримання акта фактично є останньою можливістю безпосередньо в межах процедури перевірки долучити документи, які не були передані інспекторам раніше.

Якщо зробити це вже на стадії судового спору, виникне додаткове питання: чому ці докази не були надані податковій своєчасно. Відповідно, платнику доведеться окремо обґрунтовувати причини їх пізнього подання, а оцінка таких доказів судом може бути значно складнішою.

2. Якщо податкова припустилася помилок у розрахунках або методології

Інша ситуація, у якій заперечення мають практичний сенс, — наявність конкретних технічних помилок в акті.

Це може бути неправильно визначена база оподаткування, повторне включення однієї й тієї самої суми до розрахунку, донарахування за період, який не охоплювався перевіркою, або застосування штрафної норми, яка на момент відповідного порушення ще не діяла.

Такі недоліки простіше перевірити, оскільки вони не завжди вимагають від комісії перегляду принципової правової позиції контролюючого органу. Достатньо перевірити арифметику, відповідний період, норму закону або вихідні показники розрахунку.

Саме тому технічні та розрахункові помилки можуть стати підставою хоча б для часткового задоволення заперечень.

Тобто навіть за відсутності повного скасування висновків акта результатом заперечень може стати суттєве скорочення суми податкових зобов’язань.

3. Якщо контролюючий орган порушив процедуру

Не варто розраховувати, що комісія ДПС охоче визнає власні процедурні порушення. Проте такі обставини потрібно прямо фіксувати у запереченнях.

Йдеться, зокрема, про проведення перевірки без передбачених законом підстав, порушення строків складення акта, неналежне повідомлення платника про розгляд заперечень або їх розгляд без створення передбаченої законом комісії.

Ці аргументи можуть не спрацювати безпосередньо в ДПС, однак надалі отримати значення в адміністративному суді.

Наприклад, у справі №640/12818/22 порушення процедури розгляду заперечень, зокрема неналежне скликання відповідної комісії, було оцінено судом як порушення законодавства, що вплинуло на правомірність ППР.

Є також судові рішення, у яких підставою для скасування податкового повідомлення-рішення стало неврахування своєчасно поданих платником заперечень або прийняття ППР ще до завершення строку, протягом якого особа мала право їх подати.

Як приклад, можна навести справи №560/15865/24, №520/2305/19 та №824/563/19-а.

Таким чином, навіть коли ДПС не погоджується з доводом щодо порушення процедури, його фіксація в запереченнях може бути потрібна для наступного судового спору. Платник отримує можливість показати, що звертав увагу контролюючого органу на проблему ще до винесення ППР, однак вона не була належним чином усунута.

4. Якщо потрібно сформувати позицію для подальшого судового спору

Ця функція заперечень часто має більше значення, ніж спроба переконати комісію ДПС змінити сам акт.

Навіть коли платник майже впевнений, що його аргументи відхилять, подання заперечень вирішує одразу декілька практичних завдань.

По-перше, позиція платника фіксується ще до винесення ППР. Якщо справа доходить до суду, можна показати послідовність поведінки: платник заперечував висновки перевірки від самого початку, своєчасно пояснив свою позицію та передав документи, які податкова повинна була оцінити. Це значно відрізняється від ситуації, коли нові аргументи та докази вперше з’являються вже в позовній заяві.

По-друге, через заперечення до матеріалів перевірки можна долучити документи, яких інспектори не мали під час її проведення, з урахуванням вимог п. 44.6 ПКУ.

По-третє, розгляд заперечень дозволяє краще зрозуміти майбутню позицію контролюючого органу. Відповідаючи на аргументи платника, ДПС фактично пояснює, чому вважає донарахування правомірними. Надалі ці пояснення можна проаналізувати та підготувати проти них окремі правові й доказові аргументи.

Коли заперечення зазвичай не дають очікуваного результату

Найскладніше змінити позицію ДПС у спорах, які стосуються оцінки суті господарських операцій.

До таких категорій належать, наприклад, спори щодо реальності операцій, претензії через так звану «ризиковість» контрагента або питання наявності ділової мети.

У таких випадках шанси на те, що комісія повністю відмовиться від висновків інспекторів, невисокі. Причина досить практична: заперечення розглядають працівники системи того самого контролюючого органу, який проводив перевірку. Тому в принципових спорах щодо суті операцій позиція акта часто залишається незмінною.

Через це результативність заперечень неправильно вимірювати виключно тим, чи був акт повністю скасований. Реальний результат може полягати у виключенні частини порушень, зменшенні суми донарахувань, долученні необхідних доказів або формуванні кращої процесуальної позиції для наступного спору.

Водночас від заперечень не потрібно очікувати того, для чого ця процедура не призначена.

Не слід вважати їх заміною адміністративного або судового оскарження. Це початковий етап захисту, після якого, залежно від рішення ДПС, може знадобитися подання скарги або позову.

Так само немає потреби безсистемно викладати всі можливі аргументи, особливо якщо окремі з них ще не підготовлені належним чином. Але щодо документів діє інша логіка: якщо вони повинні підтверджувати позицію платника і можуть бути подані на цьому етапі, відкладати їх надання небезпечно через правила п. 44.6 ПКУ.

Не допомагають і надмірно емоційні багатосторінкові тексти. Значно ефективнішим є структурований документ, у якому кожному спірному висновку акта відповідають конкретний контраргумент, доказ та правова норма.

Окремо потрібно враховувати можливість призначення позапланової перевірки.

Якщо у своїх запереченнях платник посилається на обставини, які не досліджувалися під час первинної перевірки, а перевірити їх без проведення додаткових контрольних заходів неможливо, контролюючий орган може скористатися підставою, передбаченою пп. 78.1.5 ПКУ.

Це не означає, що від подання заперечень потрібно відмовлятися або приховувати суттєві факти. Однак можливість нової позапланової перевірки потрібно врахувати ще на етапі підготовки документа.

Як скласти заперечення, щоб ДПС довелося відповідати по суті

Робоче заперечення доцільно будувати за чіткою логікою.

1. Відомості про акт перевірки. Потрібно зазначити його номер і дату, контролюючий орган, який проводив перевірку, вид перевірки та період, якого вона стосувалася.
2. Спростування висновків за окремими пунктами. Кожен спірний висновок краще аналізувати окремо: спочатку навести, що саме стверджує ДПС, потім сформулювати власний контраргумент і підтвердити його положенням ПКУ, первинним документом, іншим доказом або релевантною судовою практикою. Загальна фраза про незгоду з актом значно слабша за конкретне пояснення, чому, наприклад, висновок із п. 3.2 акта не відповідає наданим документам.
3. Список додатків. Варто не просто перелічити документи, а коротко зазначити, яку саме обставину підтверджує кожен із них. Це дозволяє безпосередньо пов’язати доказ із відповідним аргументом заперечень.
4. Клопотання про особисту участь у розгляді. У тексті доцільно прямо попросити повідомити дату, час і спосіб розгляду та зазначити бажання брати участь особисто або через відеоконференцію. Така участь дозволяє додатково пояснити свою позицію, а за наявності порушень — своєчасно їх зафіксувати.
5. Чітко сформульовані вимоги. Наприкінці документа потрібно зазначити, які конкретно висновки акта платник просить виключити, змінити або переглянути.

Не менш суттєвим є підтвердження самого факту своєчасного подання.

Практичним варіантом є направлення заперечень поштою з описом вкладення або їх подання через Електронний кабінет зі збереженням отриманих квитанцій. Платник повинен мати доказ того, коли саме документ було направлено контролюючому органу та що разом із ним були передані відповідні додатки.

Що відбувається після заперечень: акт → ППР → оскарження

Повне скасування висновків акта безпосередньо на стадії розгляду заперечень трапляється нечасто. Водночас такі випадки можливі, особливо коли помилка контролюючого органу є очевидною та може бути перевірена на підставі документів або законодавства.

У наведеному в матеріалі прикладі після отримання заперечень ДПС повністю відмовилася від висновків акта камеральної перевірки, відповідно до яких платнику закидали несвоєчасне подання декларації з плати за землю.

Платник довів, що контролюючий орган неправильно визначив граничну дату подання декларації. Після перевірки цього аргументу податкова погодилася з ним, тому до винесення ППР справа фактично була вирішена на користь платника.

Однак такий розвиток подій є радше винятком.

Типовий сценарій інший: комісія розглядає матеріали перевірки та заперечення, після чого своїм висновком підтверджує позицію, викладену в акті. На підставі цього документа керівник контролюючого органу, його заступник або інша уповноважена особа приймає податкове повідомлення-рішення.

Після появи ППР спір переходить на наступний етап. Платник може скористатися процедурою адміністративного оскарження, подавши скаргу до ДПС України, або звернутися за захистом своїх прав безпосередньо до суду.

Строки та конкретна тактика такого оскарження вже залежать від обраного способу захисту та обставин конкретної перевірки.

Податківці на порозі: допускати перевірку чи ні? Алгоритм дій для бухгалтера

Висновки для бухгалтера

• Заперечення на акт перевірки варто сприймати передусім як процесуальний інструмент. Вони дозволяють офіційно зафіксувати незгоду з висновками перевірки, долучити додаткові докази та сформувати матеріали, які можуть знадобитися при подальшому оскарженні.
• За загальним правилом на подання заперечень передбачено 10 робочих днів, починаючи з дня, наступного після отримання акта. Водночас для окремих видів перевірок діють спеціальні строки: зокрема, для трансферного ціноутворення та позапланових перевірок, проведених на підставі пп. 78.1.5 ПКУ.
• Документи, які не були передані інспекторам під час самої перевірки, краще подати разом із запереченнями в межах установленого строку. Положення п. 44.6 ПКУ прямо впливають на можливість їх подальшого врахування контролюючим органом. Якщо докази вперше з’являться лише в суді, це може створити додаткові питання щодо причин їх несвоєчасного подання.
• У запереченнях варто просити про участь у розгляді матеріалів і окремо фіксувати всі процедурні порушення. Навіть якщо сама комісія ДПС не визнає їх достатніми, надалі вони можуть бути використані як аргументи при оскарженні ППР у судовому порядку.
• Неподання заперечень не означає автоматичної згоди з висновками перевірки, не є визнанням вини та не позбавляє платника права оскаржити майбутнє ППР. Проте в такому разі платник добровільно відмовляється від можливості ще до винесення рішення зафіксувати свою позицію, передати додаткові документи та змусити контролюючий орган надати відповідь на конкретні аргументи.

Тому після отримання акта перевірки підготовку заперечень краще починати одразу, насамперед через обмежений строк їх подання. На цій стадії ще можна виправити окремі помилки в акті, домогтися зменшення донарахувань, долучити документи, яких не було у перевіряючих, і сформувати доказову базу, яка надалі використовуватиметься під час адміністративного або судового оскарження.