Форс-мажор у зовнішньоекономічних контрактах: правове значення та практичні аспекти застосування

28 квітня 2026 Стане у пригоді для: Підприємці

Сучасні економічні умови змушують український бізнес адаптуватися до нових реалій. Повномасштабна війна, логістичні труднощі, валютні обмеження та інші фактори істотно вплинули на ведення підприємницької діяльності. У відповідь на ці виклики багато українських компаній почали активно виходити на міжнародні ринки, створювати партнерські відносини з іноземними контрагентами та переносити частину бізнес-процесів за кордон.

Такий підхід дозволяє підприємствам зменшити ризики, пов’язані з нестабільною безпековою ситуацією в Україні, а також отримати доступ до нових ринків збуту, інвестицій та технологій. Водночас міжнародна діяльність вимагає більш ретельного юридичного оформлення відносин із партнерами, оскільки зовнішньоекономічні операції пов’язані з додатковими правовими та комерційними ризиками.Чи потрібні ФОП, які сплачують єдиний податок, первинні документи для підтвердження доходу

Одним із ключових інструментів правового регулювання міжнародних комерційних відносин є зовнішньоекономічний договір, або так званий ЗЕД-контракт. Саме він визначає права та обов’язки сторін, умови поставки товарів або надання послуг, порядок розрахунків, відповідальність сторін та інші істотні умови співпраці. Особливе місце у таких договорах займають положення про форс-мажорні обставини, які можуть істотно вплинути на можливість виконання договірних зобов’язань.

ЗЕД-контракт як основна форма міжнародних комерційних відносин

Згідно із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) є домовленістю між двома або більше суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та їхніми іноземними партнерами, спрямованою на встановлення, зміну або припинення взаємних прав та обов’язків у сфері міжнародної господарської діяльності.

Фактично ЗЕД-контракт має ту ж правову природу, що і звичайний цивільно-правовий договір. Його головне завдання полягає у врегулюванні комерційних відносин між сторонами, визначенні механізмів виконання зобов’язань та встановленні гарантій для сторін. У міжнародній практиці такі договори можуть регулюватися як національним законодавством сторін, так і нормами міжнародного права.

Як правило, зовнішньоекономічні договори містять детальні положення щодо:

предмета контракту;
умов поставки товару (наприклад, відповідно до правил Incoterms);
порядку розрахунків;
строків виконання зобов’язань;
відповідальності сторін;
порядку вирішення спорів.

Важливою складовою такого контракту є положення про форс-мажор, адже міжнародна торгівля часто стикається з непередбачуваними подіями: політичними кризами, війнами, природними катастрофами або різкими змінами регуляторної політики.

Наприклад, після початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році багато українських компаній зіткнулися з неможливістю виконання контрактів через блокування портів, руйнування інфраструктури або окупацію територій. Саме положення про форс-мажор дозволяли сторонам врегулювати такі ситуації без застосування штрафних санкцій.ФОП та розрахунки за допомогою карток з нерезидентами

Поняття форс-мажору у договірних відносинах

Термін force majeure має французьке походження і буквально означає «вища сила». Його історичні корені сягають Французького цивільного кодексу 1804 року (Кодексу Наполеона). Зокрема, стаття 1148 цього кодексу передбачала, що сторона не несе відповідальності за невиконання зобов’язання, якщо воно стало наслідком форс-мажорних або непередбачуваних обставин.

З часом цей правовий інститут отримав широке поширення у міжнародному праві та комерційній практиці. У сучасному розумінні форс-мажор — це надзвичайні та непереборні обставини, які об’єктивно унеможливлюють виконання договірних зобов’язань.

До таких обставин можуть належати:

військові дії або збройні конфлікти;
природні катастрофи (землетруси, повені, урагани);
епідемії та пандемії;
пожежі, вибухи або техногенні аварії;
введення державних заборон або ембарго.

У міжнародному праві ключове визначення форс-мажору міститься у статті 79 Віденської конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року. Згідно з цією нормою, сторона може бути звільнена від відповідальності за невиконання договору, якщо доведе наявність трьох умов:

невиконання зобов’язання спричинене перешкодою, що перебуває поза контролем сторони;
під час укладення договору сторона не могла розумно передбачити таку перешкоду;
сторона не могла уникнути або подолати наслідки цієї перешкоди.

На практиці це означає, що сама по собі наявність складної ситуації ще не гарантує звільнення від відповідальності. Необхідно довести причинно-наслідковий зв’язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання контракту.

Правове регулювання форс-мажору в Україні

В Україні питання форс-мажорних обставин врегульовано низкою нормативно-правових актів. Серед основних варто виділити:

Відповідно до статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними визнаються надзвичайні та невідворотні обставини, які об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань за договором або відповідно до вимог законодавства.

До переліку таких обставин можуть входити:

загроза війни або військові дії;
блокади, масові заворушення;
пожежі, вибухи;
епідемії або пандемії;
стихійні лиха.

Наприклад, під час пандемії COVID-19 багато компаній у світі посилалися на форс-мажор через закриття кордонів та обмеження міжнародних перевезень. Подібні обставини часто ставали підставою для перегляду строків виконання контрактів.

Підтвердження форс-мажорних обставин у зовнішньоекономічних договорах

Однією з ключових умов застосування форс-мажору є його належне підтвердження. Без офіційного документального підтвердження сторона може втратити можливість посилатися на обставини непереборної сили.

Згідно з частиною 6 статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» № 2473-VIII, підтвердженням виникнення та припинення форс-мажорних обставин є відповідний документ, виданий уповноваженим органом країни, де виникли такі обставини.

Крім того, у листі Державної податкової адміністрації України від 10.08.2004 № 15183/7/23-5317 зазначено, що підтвердженням форс-мажору є оригінал документа компетентного органу, оформлений на офіційному бланку та підписаний уповноваженою особою.

Залежно від місця виникнення таких обставин документ може бути виданий:

компетентним органом іноземної держави;
Торгово-промисловою палатою України (ТПП) або її регіональними відділеннями.

Саме сертифікат ТПП України у більшості випадків є офіційним підтвердженням форс-мажору для українських компаній. Наприклад, після початку повномасштабної війни у 2022 році Торгово-промислова палата видала загальний лист-підтвердження про наявність форс-мажорних обставин через військову агресію.

Типові помилки при формулюванні положень про форс-мажор

На практиці значна частина спорів між сторонами виникає саме через недостатньо чітке формулювання умов форс-мажору у контракті. Часто сторони використовують загальні фрази без конкретизації процедурних моментів.

Серед найбільш поширених помилок можна виділити:

відсутність конкретного строку повідомлення контрагента про настання форс-мажору;
невизначеність форми повідомлення (лист, електронна пошта, офіційне повідомлення);
відсутність переліку документів, які підтверджують форс-мажорні обставини.

Наприклад, у міжнародних контрактах часто передбачають, що сторона повинна повідомити контрагента про настання форс-мажору протягом 5–10 днів з моменту виникнення відповідної події. Якщо таке повідомлення не було направлено вчасно, сторона може втратити право посилатися на форс-мажор.

У практиці міжнародної торгівлі також використовуються стандартизовані положення, розроблені Міжнародною торговою палатою (ICC). Їх застосування дозволяє зменшити ризик різного тлумачення положень контракту.

Додаткові аспекти врегулювання форс-мажору

Важливо розуміти, що сторони зовнішньоекономічного договору можуть самостійно розширювати перелік форс-мажорних обставин. Законодавство не обмежує сторони виключно переліком подій, передбачених нормативними актами.

Наприклад, сторони можуть передбачити, що форс-мажором вважаються:

різке припинення міжнародних перевезень;
санкції або торговельні обмеження;
блокування банківських операцій;
кібератаки на критичну інфраструктуру.

У сучасних умовах такі положення стають дедалі актуальнішими, адже міжнародна економічна ситуація змінюється дуже швидко.

Висновки

Зовнішньоекономічний контракт є важливим інструментом організації міжнародної співпраці та розвитку українського бізнесу. Він дозволяє структурувати взаємовідносини з іноземними партнерами, встановити чіткі правила виконання зобов’язань та визначити механізми відповідальності сторін.

Водночас у сучасних умовах особливого значення набуває правильне врегулювання форс-мажорних обставин. Воєнні ризики, економічні кризи та глобальні катаклізми можуть істотно вплинути на виконання контрактів. Тому сторони повинні не лише передбачити можливість застосування форс-мажору, але й чітко визначити порядок підтвердження таких обставин та процедуру взаємодії між контрагентами.

Грамотно сформульовані положення про форс-мажор дозволяють мінімізувати правові ризики, уникнути судових спорів та забезпечити стабільність міжнародних бізнес-відносин навіть у складних економічних умовах.