Нові тенденції судової практики у податкових спорах: іноземні доходи та штрафи за «умисел»

27 липня 2026 Стане у пригоді для: Підприємці

2025–2026 роки стали періодом формування нових напрямків судової практики у податковій сфері. Особливу увагу привертають дві категорії спорів, які вже набули системного характеру та стосуються як фізичних осіб, так і податкових агентів.Кілька ФОП використовують одну IP-адресу: чи справді це привід для претензій з боку податкової

Перша категорія стосується оподаткування доходів українських резидентів, отриманих через іноземні цифрові платформи, інформація про які надходить у рамках міжнародного обміну податковими даними. Друга пов’язана із застосуванням підвищених штрафних санкцій за нібито умисні порушення податкового законодавства без належного підтвердження самого факту умислу.

Загальна особливість обох категорій полягає в тому, що податкові органи фактично перекладають обов’язок доведення на платника податків, ґрунтуючись переважно на формальних обставинах. Разом із тим суди вже сформували підходи, які визначають межі допустимої поведінки контролюючих органів і дають змогу вибудовувати ефективний захист.

Доходи з-за кордону та міжнародний обмін інформацією: як виникають такі спори

Міжнародні угоди про уникнення подвійного оподаткування передбачають обмін податковою інформацією між державами. На практиці українська податкова служба вже активно використовує ці механізми, отримуючи відомості про доходи громадян України від іноземних компаній.

Найвідомішим прикладом стали виплати українським фізичним особам від компанії Fenix International Ltd, яка є оператором платформи OnlyFans.

Схема дій податкових органів виглядає наступним чином:

іноземний податковий орган передає українській стороні відомості про доходи конкретних осіб;
ДПС надсилає отриману інформацію до територіальних підрозділів;
платнику надсилається запит із вимогою надати пояснення та документи;
у разі відсутності відповіді або якщо пояснення не задовольняють податковий орган, призначається документальна позапланова невиїзна перевірка;
за результатами перевірки донараховуються ПДФО, військовий збір та штрафні санкції.

Детальний опис такого механізму міститься в постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 560/4741/25, від 13.01.2026 у справі № 240/14115/25 та від 31.03.2026 у справі № 240/22077/25.

Які аргументи платників суди не підтримали

Судова практика показала, що низка популярних доводів практично не діє під час розгляду подібних справ.Оплата товару ФОП із особистого рахунку: правові та податкові наслідки для сторін

Аргумент про те, що лист ДПС не є первинним документом

Однією з основних позицій платників податків було твердження, що лист податкової служби є лише внутрішнім службовим листуванням і не може підтверджувати факт отримання доходу.

Однак суди зайняли протилежну позицію. На їхню думку, відомості, що надійшли від компетентного органу іноземної держави в рамках міжнародних угод та процедур обміну інформацією, є повноцінною податковою інформацією в розумінні підпункту 72.1.4 пункту 72.1 статті 72 ПКУ.

Отже, навіть якщо ці дані згодом оформлюються листом ДПС і надсилаються до регіональних підрозділів, їхня доказова сила не зменшується.

Показово, що у справі № 560/4741/25 саме цей аргумент спочатку був підтриманий судом першої інстанції, однак апеляційний суд скасував таке рішення.

Посилання на порушення Порядку № 118

Платники також стверджували, що Порядок обміну податковою інформацією, затверджений наказом Мінфіну № 118 від 16.04.2022, передбачає запити щодо конкретних осіб, тоді як інформація від британської сторони нібито стосувалася невизначеного кола громадян.

Апеляційні суди не погодилися з таким підходом. Вони зазначили, що незалежно від початкового обсягу переданої інформації, надалі вона була конкретизована щодо кожної окремої особи та містила персональні дані, розміри доходів і кількість транзакцій.

Тому підстав говорити про порушення процедури обміну інформацією суди не побачили.Оплата за IBAN, РРО та податкові наслідки: як визначити дату чека, податкової накладної та доходу за єдиним податком

Відсутність аналізу банківських рахунків

У справі № 240/14115/25 платник посилався на те, що податковий орган не досліджував рух коштів по банківських рахунках і не підтвердив фактичне надходження грошей саме від Fenix International Ltd.

Суд не визнав цей аргумент переконливим.

Було зазначено, що якщо податковий орган має у своєму розпорядженні конкретну інформацію, отриману в рамках міжнародного обміну, а платник не подав податкову декларацію, відсутність окремого аналізу банківських операцій сама по собі не робить донарахування незаконними.

Помилки в ідентифікації особи

Особливий інтерес викликає справа № 240/22077/25.

Платник податків наполягав, що в інформації британських органів містилося лише ім’я в транслітерації без достатньої кількості ідентифікаційних даних. Отже, неможливо достовірно встановити, що відомості стосуються саме його.

Для підтвердження своєї позиції він надіслав запит до Податково-митної служби Великої Британії та отримав відповідь про неможливість ідентифікації зазначеної особи.

На перший погляд такий аргумент виглядав досить переконливо. Однак під час розгляду з’ясувалося, що запит було сформульовано з використанням іншої транслітерації імені, ніж та, яка фігурувала в матеріалах, отриманих податковою службою України.

Фактично британський орган відповідав на інший запит і стосовно іншого варіанту написання імені.

Додатково суд звернувся до даних Єдиного державного демографічного реєстру та встановив, що зазначеним персональним даним відповідає лише одна особа. Це дозволило визнати ідентифікацію достатньою.

Спроба оскаржити законність податкового запиту

Ще одним способом захисту стало твердження про те, що запит податкового органу не відповідав вимогам пункту 73.3 статті 73 ПКУ.

Такий аргумент використовувався у справі № 560/4741/25.

Платник податків надіслав відповідь, у якій фактично відмовився надавати документи, мотивуючи це порушеннями при складанні запиту. Суд ретельно проаналізував зміст документа і дійшов висновку, що запит містив усі необхідні реквізити та підстави для його надсилання.

У результаті формальна відповідь без надання запитуваних документів була розцінена як невиконання обов’язку платника, що спричинило застосування відповідних санкцій.

Що дійсно може допомогти в таких спорах

У всіх розглянутих справах суди спиралися на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2023 у справі № 560/2210/19.

Суть цього підходу полягає в наступному: податковий орган зобов’язаний підтвердити факт отримання доходу. Після цього обов’язок щодо подальшого доведення переходить до самого платника.

Саме він повинен або довести відсутність доходу, або підтвердити, що відповідний дохід уже був належним чином оподаткований за кордоном і може підпадати під дію міжнародної угоди про уникнення подвійного оподаткування.

Тому єдиною реально дієвою стратегією захисту стає активне подання доказів щодо суті спору.

До таких доказів можуть належати:

банківські виписки;
офіційні листи платформи або іноземного контрагента;
відомості з особистого кабінету користувача;
іноземні податкові декларації;
довідки податкових органів іншої країни;
документи, що підтверджують сплату податку за кордоном.

Окремого значення має коректне оформлення запитів до іноземних органів. Як показала справа № 240/22077/25, навіть незначні розбіжності в написанні імені можуть зробити отриману відповідь марним доказом.

Додатково слід враховувати проблему податкового резидентства. Після 2022 року значна кількість громадян України фактично проживає за межами країни, тому питання визначення податкового резидента залишається одним із найбільш перспективних напрямків для майбутніх судових спорів. На сьогодні єдиної практики з цього питання ще не сформовано.

Штраф у розмірі 25 % за «умисне» порушення: коли податкова виходить за межі своїх повноважень

Законодавча основа проблеми

Стаття 125-1 Податкового кодексу України передбачає два різних рівні відповідальності за ненарахування, неутримання або несплату податків.

Пункт 125-1.1 встановлює штраф у розмірі 10 %.

Пункт 125-1.2 передбачає вже 25-відсоткову санкцію за ті самі дії, якщо вони вчинені умисно.

Таким чином, ключовим елементом для застосування підвищеного штрафу є наявність умислу.

Однак на практиці контролюючі органи нерідко обмежуються простою констатацією порушення й автоматично застосовують суворішу санкцію, не розкриваючи, у чому саме полягає умисний характер поведінки платника податків.

Верховний Суд у справах № 140/4934/25 та № 620/9794/23, розвиваючи підхід, раніше викладений у постанові від 08.12.2022 у справі № 520/9294/21, сформував важливі орієнтири для оцінки подібних ситуацій.

Як Верховний Суд розуміє умисел у податкових відносинах

Суд окремо підкреслив, що податковий умисел не слід ототожнювати з класичним кримінально-правовим розумінням вини.

Для податкових правовідносин вирішальне значення має не внутрішнє бажання особи порушити закон або домогтися негативних наслідків, а об’єктивна оцінка її поведінки.

Іншими словами, необхідно встановити, чи діяв платник:

розумно;
сумлінно;
з необхідним ступенем обачності.

Якщо особа мала реальну можливість виконати вимоги законодавства, однак свідомо не вживала необхідних заходів для їх дотримання, тоді можна говорити про наявність умислу.

Якщо ж порушення сталося навіть за умови сумлінної поведінки або його об’єктивно було неможливо уникнути, підстав для визнання дій умисними немає.

Саме тому Верховний Суд визнав помилковим висновок апеляційної інстанції у справі № 620/9794/23 про те, що для встановлення умислу достатньо довести бажання настання негативних наслідків.

Три ключові висновки для захисту від штрафу у розмірі 25 %

1. Ознаки умислу мають бути описані безпосередньо в акті перевірки

Верховний Суд зазначив, що акт перевірки є основним документом, який фіксує обставини порушення.

Отже, саме в ньому контролюючий орган зобов’язаний детально викласти факти, що свідчать про наявність умислу.

Якщо таких обставин у акті немає, застосування пункту 125-1.2 ПКУ стає необґрунтованим.

Крім того, відсутність відповідного обґрунтування позбавляє платника податків можливості повноцінно підготувати заперечення проти акта перевірки.

2. Недоведений умисел дозволяє скасувати підвищений штраф навіть за умови законності основних донарахувань

Це один із найважливіших практичних висновків.

У справі № 620/9794/23 Верховний Суд залишив без змін основну суму податкових нарахувань, однак скасував рішення в частині застосування підвищеної санкції та направив питання щодо штрафу на новий розгляд.

Таким чином, навіть якщо спір щодо суті податкового зобов’язання програно, зберігається можливість успішно оскаржити саме розмір штрафних санкцій.

3. Невідповідність між нормою та розміром штрафу є самостійним порушенням

У справі № 140/4934/25 було виявлено ситуацію, коли в податковому повідомленні-рішенні податковий орган посилався на пункт 125-1.2 ПКУ, однак розраховував штраф виходячи зі ставки 10 %, передбаченої пунктом 125-1.1.

Під час судового розгляду представник податкового органу фактично визнав наявність помилки.

Суд зазначив, що така суперечність між правовою кваліфікацією порушення та розміром застосованої санкції свідчить про довільне застосування законодавства і сама по собі може слугувати підставою для скасування рішення.

Значення цих висновків для інших податкових спорів

Практичне значення розглянутих рішень не обмежується виключно статтею 125-1 ПКУ.

Підхід Верховного Суду щодо необхідності доведення умислу вже використовується і може застосовуватися надалі в інших категоріях податкових спорів, де розмір відповідальності залежить від форми вини платника податків.

Ключові принципи залишаються незмінними:

обов’язок доведення умислу покладається на контролюючий орган;
обставини, що підтверджують умисність дій, мають бути детально відображені в матеріалах перевірки;
сам по собі факт порушення не означає наявність умислу.

Підсумкові висновки

Розглянуті напрями судової практики демонструють загальну тенденцію розвитку податкових спорів в Україні. Суди дедалі вимогливіше оцінюють якість доказів, що подаються обома сторонами процесу.

У справах про іноземні доходи формальний спір щодо процедури вже практично не дає результату. Головне значення набуває доведення фактичних обставин: наявності або відсутності доходу, сплати податків за кордоном та статусу податкового резидента.

У спорах щодо застосування 25-відсоткового штрафу акцент зміщується на обов’язок податкового органу довести саме умисний характер дій платника. Відсутність такого обґрунтування може призвести до скасування санкції навіть тоді, коли саме податкове порушення встановлено судом.

Для осіб, які отримують доходи від іноземних платформ та компаній, практика показує, що міжнародний обмін податковою інформацією вже активно використовується українськими податковими органами та підтверджується судами. Тому розраховувати на те, що такі доходи залишаться поза увагою ДПС, стає дедалі складніше.

Для платників податків та їхніх представників рішення Верховного Суду з питань умислу надають ефективний механізм захисту від необґрунтованого застосування підвищених штрафів. Судова практика показує: кожен елемент податкової відповідальності має бути доведений окремо, а формальний підхід з боку контролюючого органу більше не гарантує йому перемогу в суді.