Актуальні підходи податкових органів до застосування РРО: нові ризики, позиція податкової та судова практика

15 квітня 2026 Стане у пригоді для: Підприємці

Попри те, що використання реєстраторів розрахункових операцій (РРОРеєстратор розрахункових операцій (касовий апарат).) вже багато років є стандартною вимогою для підприємців у сфері торгівлі та надання послуг, питання правильності їх застосування й надалі викликає значну кількість спорів із контролюючими органами. 

На практиці підприємці регулярно стикаються з різними трактуваннями норм законодавства щодо того, які операції слід вважати розрахунковими, коли виникає обов’язок формувати фіскальний чек, які операції підпадають під законодавчі винятки та як діяти у випадку онлайн-продажів або оплат, здійснених поза робочим часом.Як вивести гроші з ТОВ

Особливу складність створює той факт, що сучасні моделі ведення бізнесу постійно змінюються: з’являються нові платіжні сервіси, активно використовуються маркетплейси, служби доставки, платіжні посередники та онлайн-еквайринг. 

У відповідь на це податкові органи формують нові підходи до визначення розрахункових операцій, зокрема щодо безготівкових платежів, оплат через платіжні системи та операцій, пов’язаних із продажем товарів через інтернет-платформи. Проте суб’єкти господарювання не завжди враховують ці підходи під час організації розрахунків із покупцями, що може створювати значні фінансові ризики.

Важливість правильного застосування РРО пояснюється, зокрема, розміром штрафних санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Відповідно до цієї норми:

• за перше порушення, тобто проведення розрахункової операції без використання РРО, передбачений штраф у розмірі 100 % вартості реалізованих товарів (робіт, послуг);
• за кожне наступне аналогічне порушення — 150 % вартості операції, проведеної без фіскалізації.

Фактично це означає, що у випадку систематичних порушень сума фінансових санкцій може дорівнювати або навіть перевищувати суму всіх проведених без РРО операцій за період, який перевіряється податковими органами.

Окремої уваги потребує і питання строків перевірок. З урахуванням того, що у період пандемії COVID-19 та воєнного стану діяли спеціальні мораторії та зупинення строків давності, податкові органи можуть аналізувати операції, здійснені ще кілька років тому. У деяких випадках перевірки можуть охоплювати навіть операції 2019 року, що істотно підвищує ризики для бізнесу.Електронний підпис у ФОП

З огляду на це доцільно розглянути кілька ключових проблемних аспектів застосування РРО, які сформувалися у практиці протягом 2025 року і, найімовірніше, залишатимуться актуальними у 2026 році.

Використання коду рахунку IBAN як ознаки способу оплати

Законодавство передбачає, що РРО застосовується лише у випадку проведення розрахункової операції. При цьому у ст. 2 Закону про РРО міститься визначення такого поняття, однак на практиці контролюючі органи досить широко трактують цю норму, що призводить до спорів із платниками податків.

Разом із тим п. 2 ст. 9 Закону про РРО встановлює виняток: РРО не застосовується під час здійснення банківських операцій. Тобто якщо покупець перераховує кошти безпосередньо з власного банківського рахунку на рахунок продавця (за реквізитами IBAN), наприклад через інтернет-банкінг або касу банку на підставі виставленого інвойсу, така операція вважається банківською і не потребує фіскалізації.

Проте на практиці навіть у таких випадках податкові органи можуть ставити під сумнів відсутність обов’язку застосування РРО. Одним із аргументів податкової є аналіз структури рахунку платника, з якого надходять кошти. Контролюючі органи використовують при цьому План рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджений постановою Правління НБУ від 11.09.2017 № 89.

Зокрема, податкова звертає увагу на такі коди рахунків:

• 2924 — транзитний рахунок для обліку операцій із використанням платіжних карток;
• 2654 — рахунок небанківських надавачів платіжних послуг, наприклад операторів платіжних терміналів.

Якщо кошти надходять із рахунку, що містить код 2924 (наприклад, у форматі IBAN: UA…2924…), контролюючий орган може дійти висновку, що оплата здійснювалася з використанням банківської картки, а отже така операція має ознаки розрахункової та повинна бути проведена через РРО.

При цьому варто розуміти, що використання такого коду у реквізитах платежу часто є лише технічною особливістю банківських систем і не означає, що покупець фактично розраховувався карткою. Однак на практиці податкові органи трактують появу транзитного рахунку як підтвердження карткового платежу.

Подібний підхід застосовується і до рахунків із кодом 2654. Податкова може стверджувати, що надходження коштів із такого рахунку свідчить про використання небанківського платіжного терміналу, а отже операція не є класичною банківською.

У результаті контролюючі органи роблять висновок, що такі платежі є розрахунковими операціями, які підлягають фіскалізації.

Особливо дискусійним є те, що податкова фактично покладає на підприємця обов’язок самостійно визначати спосіб здійснення платежу покупцем.

Наприклад, в ІПК від 08.08.2025 № 4297/ІПК/16-31-07-05-11 зазначено, що спосіб оплати може бути встановлений на підставі банківських виписок і структури рахунків відповідно до Плану рахунків НБУ, а ідентифікація джерел надходження коштів є компетенцією підприємця.

Тобто податкова вважає, що саме суб’єкт господарювання повинен аналізувати походження коштів і вирішувати, чи потрібно застосовувати РРО.

Водночас на практиці продавець не має реального інструменту контролю над тим, яким саме способом покупець ініціює платіж або через який платіжний сервіс він здійснює оплату. Попри це, щоб зменшити ризики спорів із податковими органами, доцільно враховувати кілька рекомендацій:

• по можливості уникати використання платіжних посередників під час приймання оплат за інвойсами;
• рекомендувати покупцям здійснювати оплату через інтернет-банкінг із ручним введенням реквізитів продавця або через касу банку;
• обмежувати використання небанківських платіжних терміналів для проведення платежів.

Фіскалізація продажів через маркетплейси та інтернет-магазини

Ще однією поширеною проблемою є визначення моменту, коли виникає обов’язок застосування РРО під час продажу товарів через маркетплейси або інтернет-магазини, особливо якщо товар доставляється поштовими операторами чи кур’єрськими службами з оплатою при отриманні.Як вести декілька ФОП: автоматизація процесів за допомогою «Вчасно.Звіт»

Якщо покупець здійснює передоплату на сайті за допомогою платіжної картки або еквайрингового сервісу, позиція податкових органів і судів є відносно стабільною: така операція визнається розрахунковою, а продавець зобов’язаний сформувати фіскальний чек.

Набагато складнішою є ситуація, коли:

• покупець не здійснює передоплату;
• продавець передає товар службі доставки;
• покупець оплачує товар під час отримання у відділенні або кур’єру.

У податкових роз’ясненнях іноді можна зустріти підхід, відповідно до якого продавець повинен фіскалізувати операцію ще до відправлення товару. Зокрема, у ІПК від 27.03.2025 № 1684/ІПК/99-00-07-03-01 зазначено, що фіскальний чек слід сформувати до передачі товару логістичній компанії та покласти його у посилку.

Разом із тим існують й інші роз’яснення податкових органів, у яких зазначено, що РРО повинна застосовувати служба доставки. Наприклад, у ІПК від 18.10.2021 № 3862/ІПК/10-36-07-07-20 зазначено, що якщо товар замовлений дистанційно, а оплата здійснюється у відділенні «Нової Пошти», саме оператор поштового зв’язку застосовує РРО під час прийняття коштів.

Судова практика останніх років також почала формувати більш чітку позицію. Так, П’ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 17.06.2025 у справі № 420/19624/24, яку Верховний Суд залишив без змін ухвалою від 16.07.2025, дійшов висновку, що:

• якщо покупець замовляє товар онлайн без передоплати;
• товар передається службі доставки;
• оплата відбувається під час отримання,

то розрахункова операція фактично відбувається у момент передачі товару покупцеві, а тому РРО повинна застосовувати служба доставки, яка отримує оплату.

Суд зазначив, що на момент передачі товару перевізнику продавець не може бути впевнений, що покупець фактично придбає товар і здійснить оплату. Отже, у цей момент господарська операція ще не завершена.

Подібні висновки містяться також у:

• рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 160/28808/25;
• рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 у справі № 520/27700/25.

Таким чином, судова практика демонструє тенденцію до покладення обов’язку застосування РРО саме на служби доставки у випадках післяплати.

Однак проблема полягає в тому, що податкові органи продовжують дотримуватися протилежної позиції, згідно з якою фіскальний чек має формувати саме продавець. Такий підхід підтверджується, зокрема, ІПК від 29.09.2025 № 5235/ІПК/99-00-07-03-01.

Важливо також зазначити, що на рівні Верховного Суду поки що немає остаточного правового висновку з цього питання. Відповідно, рішення судів нижчих інстанцій не є обов’язковими для податкових органів, які можуть і надалі застосовувати власний підхід.

Фіскалізація оплат, здійснених поза робочим часом продавця

Окремою проблемою є ситуації, коли покупець оплачує товар у неробочий час продавця, що є типовим для інтернет-магазинів, які працюють цілодобово.

Податкові органи зазначають, що факт здійснення оплати поза межами робочого часу не звільняє продавця від обов’язку застосування РРО.

У ІПК від 22.12.2025 № 6783/ІПК/99-00-07-03-01 податкова вказала, що якщо кошти надходять через еквайрингові сервіси у неробочий час, то такі операції повинні бути фіскалізовані не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про платіж.

Фактично це означає, що продавець повинен:

• перевірити банківські виписки про надходження коштів;
• сформувати фіскальний чек через ПРРО;
• передати чек покупцеві разом із товаром.

Якщо товар відправляється поштою, чек слід вкласти у посилку, а у випадку самовивозу — видати покупцеві під час отримання товару.

Загальні висновки

Практика застосування РРО, попри тривалу історію існування цього інструменту, залишається однією з найбільш дискусійних сфер податкового регулювання.Як вести декілька ФОП: автоматизація процесів за допомогою «Вчасно.Звіт»

Судова практика поступово формує більш збалансований підхід до визначення моменту виникнення розрахункових операцій та кола осіб, відповідальних за їх фіскалізацію. Водночас швидкий розвиток електронної комерції, використання платіжних сервісів і посередників, а також відсутність остаточних правових висновків Верховного Суду щодо окремих спірних ситуацій створюють значний рівень правової невизначеності.

У таких умовах контролюючі органи нерідко тлумачать законодавство на свою користь, що призводить до додаткових ризиків для бізнесу.

Навіть якщо підприємство протягом тривалого часу працювало без зауважень з боку податкової служби, це не гарантує відсутності претензій у майбутньому. З огляду на значні штрафні санкції за порушення правил застосування РРО платникам податків доцільно регулярно аналізувати свою модель розрахунків із покупцями, враховуючи актуальні податкові роз’яснення, індивідуальні податкові консультації та судову практику.