Чи можливе надання відпустки мобілізованому співробітнику під час служби?

01 листопада 2023

Випередимо ваші головні питання і відразу зазначимо, що закон не містить прямої заборони щодо даного аспекту. Однак при цьому фахівці різних державних відомств та видань одностайні у своїй думці і заявляють про те, що робити цього не можна. 

Далі прояснимо це питання. Однак для початку відзначимо важливе, щодо виплат на адресу захисників України після 19.07.2022 року.

 

Середній заробіток для захисників

Нагадуємо, що починаючи з 19.07.2022 року, для працівників, покликаних на військову службу, потрібно зберігати виключно місце роботи та посаду (ч. 3 ст. 119 КЗпП). А щодо виплати середнього заробітку – це правило було скасовано, тобто його виплата з того моменту немає необхідного характеру.

Однак, як і скрізь, є винятки, а саме для наступних двох категорій працівників:

1. Добровольців із тероборони. Аргументом виступає зміст ч.1 ст.119 КЗпП. Припис цієї норми відбиває вимогу щодо збереження як місця роботи (посади), а й середнього заробітку під час виконання ними державних чи громадських обов'язків.
2. Педагогічних та науково-педагогічних працівників. Аргументом виступає зміст ч.2 ст.57 Закону про освіту. Саме ця норма має гарантію щодо збереження середнього заробітку за педагогами в період проходження останніми військової служби за призовом або в мобілізаційний період, а також особливий період, або військової служби за призовом або з числа резервістів у особливий період. Це правило знаходить підтвердження і в листах Мінекономіки від 21.08.2022 № 4711-06/60669-03 та МОН у листі від 06.09.2022 № 1/10241-22.
    

Роботодавці, співробітники яких підпали під мобілізацію без збереження середнього заробітку, не несуть подібних зобов'язань, але здатні підтримувати їх матеріально. Законодавчою підставою для цього є норма ст.9-1 КЗпП. За цими причинами роботодавець має право самостійно визначиться з найменуванням, періодичністю та величиною даних виплат.

 

Оформлення відпустки під час військової служби

Як вже було зазначено вище, у період військової служби працівник не здатний піти у відпустку у «громадянського» роботодавця, який продовжує за ним збереження робочого місця та посади.

Цю ж думку дотримуються і фахівці Мінекономіки та Держпраці.

 

Що кажуть у Мінекономіки?

Представники Мінекономіки вже неодноразово ділилися своєю позицією щодо цього питання. А саме листі від 01.09.2022 № 4712-06/62843-07 вони зазначали: оскільки в період військової служби працівник фігурально не виконує свою трудову функцію, і звільнений від виконання праці, позначеної трудовою угодою, вважаємо недоцільним у даний період надання подібному співробітнику невикористаних днів щорічної відпустки чи додаткової відпустки на дітей.

Однак після демобілізації та повернення до виконання своїх обов'язків такий співробітник здатний використати своє право на обумовлену відпустку.

Можна причепитися до цього змісту листа і поставити питання щодо не надання саме перерахованих видів відпусток. Однак, вважаємо, що в цьому листі були просто згадані найпопулярніші види відпусток, та інші також підпорядковані цьому правилу.

Ідентичну думку можемо знайти й у листі до Мінекономіки від 03.04.2023 № 4706-05/14490-07. 

Загалом його утримання присвячується відпускному стажу мобілізованих педагогів під час служби мобілізації. Однак у цьому листі можна також простежити релевантні висновки щодо ситуації, що цікавить.

Отже, у ньому наголошується, що співробітники, зазначені у ч.3 ст.119 КЗпП, не набувають права на отримання щорічної основної відпустки у роботодавця, де вони звільняються від виконання обов'язків, викладених у трудовій угоді. Оскільки надання щорічної основної відпустки має компенсаційний характер щодо виконаних обов'язків у період відпрацьованого часу.

За даними причин працівник має право отримання щорічної відпустки після демобілізації та повернення до своїх трудових обов'язків.

 

Думка Держпраці

Консультація спеціаліста Держпраці, яку ви можете знайти на засланні, повністю присвячується питанню відпустки працівника-військовослужбовця.

Зокрема, у ній викладено, що ст.119 КЗпП немає норми щодо збереження щорічної основної відпустки під час проходження військової служби. При цьому зміст ст.6 Закону про відпустки робить акцент на тому, що таку відпустку слід надавати працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований рік, який починає свій відлік з моменту оформлення трудової угоди.

І знову зазначено, що працівник має право отримання щорічної основної відпустки після демобілізації та повернення до виконання своїх трудових обов'язків.

Однак це для тих випадків, коли працівник його заробив, оскільки нагадуємо, що для більшості співробітників компаній період військової служби з 19.07.2022 року не зараховується до стажу для надання щорічної основної відпустки (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки).

Нижче у таблиці ви можете ознайомитись з категоріями осіб-захисників України, для яких закон передбачає збереження середнього заробітку та відтак облік такого періоду для відпускного стажу.

Надомна робота – як форма робочого графіка: характеристика та нюанси

 

Приходячи до висновку, можна сказати, що з 19.07.2022 року ситуація щодо дотримання трудових прав та гарантій для мобілізованих співробітників зазнала низки змін, і крім збереження посади та робочого місця для останніх, на роботодавця жодного додаткового навантаження не лягає.

Виняток становлять, добровольці з тероборони та педагогічні співробітники.

При цьому важливо зазначити, що надання відпустки з 19.07.2022 року для військовослужбовців у період служби не підкріплене законодавчими нормами. І на думку Держпраці та Мінекономіки, їм суперечить. Тому що не узгоджується з правовою характеристикою поняття відпустки.

Але жоден роботодавець не позбавляється можливості на власний розсуд здійснювати виплати на адресу своїх мобілізованих співробітників та надання їм матеріальної допомоги.