Нові правила адаптації робочих місць для працівників з інвалідністю: що передбачає законопроект № 14389

18 березня 2026

Розширення поняття роботодавця

Однією із запропонованих змін є коригування визначення роботодавця в ст. 1 Закону № 875. Законопроект пропонує доповнити його положенням, згідно з яким роботодавцем визнається також фізична особа, яка використовує працю домашніх працівників на підставі трудового договору.

Це означає, що вимоги щодо забезпечення розумного пристосування поширюватимуться не тільки на підприємства, установи та організації, а й на фізичних осіб, які офіційно наймають працівників для виконання домашніх робіт. Таким чином, обов'язки щодо адаптації умов праці можуть виникнути і у таких роботодавців.

Основні правила розумного пристосування

Законопроект передбачає нову редакцію ст. 17 Закону № 875, яка детально регламентує порядок забезпечення розумного пристосування.

Передбачається, що роботодавець буде зобов'язаний реалізовувати відповідні заходи:

• на всіх стадіях трудових відносин — від прийняття на роботу до припинення трудового договору;
• протягом усього періоду дії трудового договору або контракту;
• на підставі заяви особи з інвалідністю;
• з урахуванням положень індивідуальної програми реабілітації (ІПР).

Якщо працівник або кандидат на посаду з інвалідністю подає відповідну заяву, роботодавець повинен буде діяти за встановленою процедурою.

Зокрема, він зобов'язаний:

• розглянути звернення протягом 5 календарних днів;
• провести консультації або переговори із заявником про можливі варіанти пристосування;
• прийняти мотивоване рішення;
• повідомити заявника про результати розгляду.

Відповідь повинна бути надана в тій же формі, в якій надійшло звернення — наприклад, на папері або у вигляді електронного документа.

Коли можлива відмова

Законопроект допускає можливість відмови роботодавця від впровадження заходів розумного пристосування, однак така відмова буде допустима тільки в разі, якщо відповідні заходи створюють непропорційне або невиправдане навантаження для роботодавця.

При визначенні наявності такого тягаря будуть враховуватися різні фактори, серед яких:

• фінансові, матеріальні та кадрові ресурси роботодавця;
• організаційні можливості підприємства;
• вартість і масштаб необхідних заходів;
• можливість отримання зовнішнього фінансування (наприклад, компенсацій, дотацій або грантів);
• потенційна користь для працівника з інвалідністю;
• вплив впровадження заходів на виробничі процеси та колектив.

При цьому законопроект прямо передбачає, що обов'язок довести непропорційність або надмірність витрат буде покладено на роботодавця.

Якщо працівник вважає відмову необґрунтованою, він зможе оскаржити її в орган, що здійснює контроль за дотриманням законодавства про працю та зайнятість, або звернутися до суду.

Джерела фінансування пристосування

Для реалізації заходів розумного пристосування передбачена можливість використання різних джерел фінансування.

Зокрема, витрати можуть покриватися за рахунок:

• власних коштів роботодавця;
• коштів місцевих бюджетів;
• державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю;
• фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
• державних програм сприяння зайнятості;
• грантових коштів та інших джерел, не заборонених законодавством.

При цьому законопроект підкреслює, що участь роботодавця у фінансуванні не повинна створювати непропорційне фінансове навантаження.

Компенсації та дотації для роботодавців

Окремий блок норм присвячений механізму отримання компенсації витрат або дотацій на впровадження заходів розумного пристосування.

Така підтримка буде надаватися за зверненням роботодавця, а також фізичної особи — підприємця або незалежного професіонала з інвалідністю.

Процедура передбачається такою:

1. Після отримання звернення державна установа соціального захисту повинна протягом 5 робочих днівнаправити його до органу, що здійснює контроль у сфері праці.
2. Контролюючий орган проводить оцінку необхідності заходів і готує відповідний висновок.

На виконання цієї оцінки буде відводитися не більше 20 робочих днів. В рамках процедури орган може:

• відвідати роботодавця;
• запросити необхідні документи;
• провести аналіз умов праці.

Копія висновку повинна бути направлена як роботодавцю, так і працівникові з інвалідністю в письмовій формі. При необхідності висновок можна буде оскаржити в адміністративному порядку або в суді.

Підстави для відмови в компенсації

Законопроект також передбачає перелік обставин, за яких компенсація або дотація не надаватиметься.

Зокрема, фінансова підтримка не надається, якщо:

• у роботодавця є заборгованість із виплати заробітної плати або сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ);
• у фізичної особи-підприємця або незалежного професіонала з інвалідністю є заборгованість по ЄСВ;
• щодо роботодавця розпочато процедуру банкрутства або ліквідації;
• частка співфінансування з боку роботодавця становить менше 10 % вартості заходів;
• відсутня реальна необхідність у додаткових заходах адаптації;
• необхідне пристосування вже було передано працівникові з попереднього місця роботи.

Крім того, якщо кількість заявок перевищуватиме обсяг коштів, передбачених у державному фонді, застосовуватимуться правила пріоритетності розподілу фінансування.

Створення спеціального реєстру

Для контролю за використанням бюджетних коштів і реалізацією програм підтримки пропонується створити реєстр роботодавців і робочих місць, на яких впроваджено заходи розумного пристосування.

Ведення такого реєстру покладається на територіальні органи у сфері зайнятості.

У реєстрі буде міститися інформація:

• про роботодавців та ФОП з інвалідністю, які отримали компенсації;
• про робочі місця, де були реалізовані заходи адаптації;
• про перелік конкретних заходів пристосування.

Повернення працівника на колишнє місце роботи

Законопроект також передбачає зміни до ст. 18 Закону № 875, які стосуються механізму працевлаштування осіб з інвалідністю та їх повернення до попереднього роботодавця.

Основний акцент у новій редакції робиться на необхідності забезпечення розумного пристосування умов праці, включаючи можливість:

• надомної роботи;
• дистанційної роботи;
• зміни режиму праці.

Пропонується закріпити право особи, у якої була встановлена інвалідність, повернутися на роботу до того роботодавця, у якого вона працювала до настання інвалідності. Таке повернення має відбуватися з урахуванням:

• індивідуальної програми реабілітації;
• професійної кваліфікації;
• побажань самого працівника.

Процедура повідомлення про повернення

Для реалізації цього права працівник повинен виконати певну процедуру.

Він зобов'язаний:

• повідомити роботодавця про готовність приступити до роботи не пізніше ніж за один місяць до передбачуваної дати виходу;
• надіслати відповідне повідомлення протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності.

Таке повідомлення може бути подано в письмовій формі або у вигляді електронного документа.

Одночасно з повідомленням працівник повинен надати документ, що підтверджує індивідуальну потребу в розумному пристосуванні.

Терміни для роботодавця

Після отримання повідомлення роботодавець буде зобов'язаний забезпечити повернення працівника і впровадити необхідні заходи пристосування протягом чотирьох місяців.

Якщо роботодавець без поважних причин не виконає цей обов'язок, він повинен буде компенсувати працівникові втрачений заробіток.

Розмір такої компенсації становитиме трикратну середню заробітну плату за відповідною посадою у даного роботодавця.

Компенсація виплачується за весь період невиконання обов'язку, але не більше ніж за шість місяців.

Відповідальність роботодавця виникає з наступного дня після закінчення встановленого чотиримісячного терміну.

Поважні причини для невиконання обов'язків

Законопроект передбачає, що певні обставини можуть вважатися поважними причинами невиконання роботодавцем вимог про повернення працівника.

До таких причин належать, наприклад:

• медичні рекомендації, що не дозволяють виконувати роботу;
• наявність непропорційного або невиправданого тягаря для роботодавця.

Також передбачено виняток: норми про повернення на колишнє місце роботи не застосовуються, якщо інвалідність виникла внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався з вини працівника, зокрема через порушення правил охорони праці або перебування в стані алкогольного чи іншого сп'яніння.

Коли закон може набрати чинності

Закон, розроблений на основі законопроєкту № 14389, повинен набрати чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування.

Однак на даний момент документ знаходиться лише на ранній стадії законодавчого процесу. 19.02.2026 профільний комітет Верховної Ради надав висновок з рекомендацією включити законопроект до порядку денного сесії парламенту і прийняти його за основу в першому читанні.

Таким чином, остаточне прийняття закону ще попереду. Законопроект має пройти стандартну процедуру розгляду в парламенті, тому остаточні положення можуть бути доопрацьовані. За подальшим розвитком ситуації необхідно стежити, оскільки прийняття документа може істотно змінити правила адаптації робочих місць для осіб з інвалідністю.

Трудові відносини на бойових і окупованих територіях: детальне викладення законопроекту № 14385

Короткі висновки щодо законопроєкту № 14389

1. Механізм розумного пристосування стане процедурним.
   Законопроект вводить чіткий порядок: заява працівника, терміни розгляду (5 днів), консультації, мотивоване рішення роботодавця і можливість оскарження відмови.
2. Обов'язки роботодавців розширюються.
   Заходи адаптації повинні забезпечуватися на всіх етапах трудових відносин, включаючи прийняття на роботу і повернення після встановлення інвалідності.
3. Поняття роботодавця розширюють.
   Вимоги поширюватимуться не тільки на компанії та ФОП, а й на фізичних осіб, які наймають домашніх працівників за трудовим договором.
4. Відмова в пристосуванні допускається тільки при «надмірному тягарі».
   Роботодавець повинен буде довести, що заходи створюють непропорційні витрати або організаційні складнощі.
5. З'являться механізми фінансової підтримки.
   Роботодавці зможуть отримувати компенсації або дотації з державних і місцевих програм, фондів соціального захисту та зайнятості.
6. Встановлюються обмеження для отримання компенсації.
   Підтримку не нададуть за наявності боргів із зарплати або ЄСВ, банкрутства, недостатнього співфінансування (менше 10 %) та інших порушень.
7. Створюється реєстр адаптованих робочих місць.
   Органи зайнятості будуть вести базу роботодавців і робочих місць, де реалізовані заходи розумного пристосування.
8. Закріплюється право працівника повернутися до колишнього роботодавця після встановлення інвалідності.
   Роботодавець зобов'язаний забезпечити адаптацію умов праці протягом 4 місяців після повідомлення.
9. За невиконання обов'язків вводиться фінансова відповідальність.
   Роботодавець повинен компенсувати працівникові втрачений заробіток у розмірі трьох середніх зарплат, але не більше ніж за 6 місяців.
10. Закон поки не прийнятий.
    Законопроєкт № 14389 тільки рекомендований комітетом ВРУ до розгляду в першому читанні, тому остаточні правила можуть змінитися.