Працівниця – одинока мати: трудові пільги та правові аспекти
12 березня 2025
Жінки, які виховують дітей поодинці, мають низку трудових пільг, закріплених у нормативці України. Ці пільги стосуються не лише прийому на роботу та звільнення, але також випробувального терміну, режиму робочого часу та умов роботи загалом. Однак для отримання даних привілеїв одинокої матері необхідно довести свій статус, а також знати, як саме захищено її права. У цьому матеріалі розглянемо всі ключові аспекти трудових пільг для одиноких матерів в Україні, включаючи підтвердження статусу.

Особливості оформлення одинокої матері під час працевлаштування
При оформленні одинокої матері діють загальні правила працевлаштування, проте є додаткові гарантії для матерів, які виховують дитину до 14 років або дитину з інвалідністю. У ст. 184 КЗпП закріплено, що забороняється відмовляти одинокій матері у працевлаштуванні або занижувати їй зарплату через наявність у неї дитини.
Якщо роботодавець все ж таки відмовляє одинокій матері у працевлаштуванні, він зобов'язаний надати їй текстове пояснення з формуванням причин відмови. Це є важливою умовою, оскільки письмова відмова може бути оскаржена в судовому порядку.
Випробувальний термін
Відповідно до ст. 26 КЗпП, одинокої матері, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, випробувальний термін при працевлаштуванні не встановлюється. Це правило спрямоване на захист прав та інтересів матерів, які поєднують роботу з обов'язками для догляду за дітьми.
У нормальних умовах роботодавець не може вимагати від одинокої матері проходження випробування, що полегшує процес працевлаштування і гарантує стабільність.
Однак не слід забувати, що в умовах ВП (згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України № 2136) допускається встановлення випробувального терміну для всіх категорій працівників, включаючи одиноких матерів. Це тимчасове виключення із загального правила діє період ВП країни.
Таким чином, у цей період випробувальний термін може бути встановлений для одинокої матері, навіть якщо вона виховує дитину до 14 років або дитину з інвалідністю.
Скорочений робочий час та неповний робочий час
Одинокі матері також можуть претендувати на скорочений робочий час, проте керівник не повинен надавати його за умовчанням. Стаття 51 КЗпП вказує, що скорочений робочий час може фіксуватися з допомогою капіталу підприємства.
Важливо розуміти, що скорочений робочий час не тотожний неповному робочому часу.
Скорочений робочий час передбачає зменшення тривалості робочого дня чи тижня без зниження рівня оплати праці. Тобто працівник, незважаючи на скорочений робочий годинник, продовжує отримувати зарплату в повному обсязі, ніби він працював повний робочий день. У цьому випадку скорочення робочого часу не впливає на тарифну ставку чи оклад, що є важливою перевагою для одиноких матерів.
Неповний робочий час - це режим, при якому працівник працює менше звичайного робочого часу, і його заробітна плата розраховується нараховується за фактично відпрацьованим годинником.
Законодавство зобов'язує роботодавця надавати одинокій матері неповний робочий час на її запит, якщо вона має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю. Це право закріплено у КЗпПКодекс законів про працю України, і роботодавець не здатний нівелювати його реалізацію.
Звільнення одинокої матері з роботи
Законодавство України також передбачає особливі умови звільнення одиноких матерів, які виховують дітей віком до 14 років або дітей з інвалідністю. За приписами ч. 3 ст. 184 КЗпП, звільнення одинокої матері за бажанням керівника не припустимо, за винятком низки особливих випадків.
Винятки, за яких допускається звільнення:
- Тотальна ліквідація підприємства. І тут звільнення може статися, але з обов'язковим працевлаштуванням одинокої матері іншу фірму.
- Завершення термінової трудової угоди. Коли термін договору спливає, одиноку матір також можна звільнити, але при цьому роботодавець зобов'язаний сприяти подальшому працевлаштуванню.
В обох випадках обов'язкове працевлаштування є ключовою умовою звільнення. Це означає, що роботодавець зобов'язаний запропонувати одинокій вакансію на іншому підприємстві або допомогти в пошуку нового місця роботи.
Крім того, на період до працевлаштування за одинокою матір'ю зберігається середня зарплата, але не більше ніж на три місяці з моменту припинення трудової угоди. Це положення спрямоване на підтримку матерів у складних обставинах, пов'язаних зі звільненням.
Найменування статусу «одинокої матері» для трудових пільг
Нормативка України не містить точного юридичного терміну для статусу «одинока мати», проте на практиці цей статус визнається за жінкою, якщо вона відповідає наступним критеріям:
- Жінка не одружена.
- Вона самостійно виховує дитину.
- Вона самостійно забезпечує його матеріальний зміст.
Ці критерії закріплені у судовій практиці та роз'ясненнях ВС України.Наприклад, у постанові Пленуму ВС України від 6 листопада 1992 року No 9 говориться, що одинокою матір'ю вважається жінка, яка не перебуває в шлюбному союзі і самостійно виховує та утримує дитину. Крім того, ВС України у своїй постанові від 13 червня 2018 року у справі No 822/2446/17 підтвердив цей підхід.
Важливо, що жінка, яка отримує аліменти на дитину від батька, не буде одинокою матір'ю для надання трудових пільг. Навіть якщо батьки дитини живуть окремо, але батько виконує свої обов'язки батьків, така жінка не може претендувати на пільги як одинока мати.
Підтвердження статусу одинокої матері
Щоб отримати трудові пільги, жінці знадобиться довести свій статус одинокої матері. У більшості випадків цей процес не викликає складнощів, однак у низці ситуацій потрібно надати деякі папери.
Документи, що доводять статус одинокої матері:
- Свідоцтво про смерть батька — якщо батько дитини помер, достатньо надати роботодавцю релевантний папір.
- Рішення суду - якщо батько визнаний судом безвісно відсутнім або померлим, доказом статусу одинокої матері є відповідне судове рішення.
- Вилучення з Держреєстру актів громадянського стану — якщо батько дитини зафіксовано зі слів матері, жінка може надати витяг із реєстру, що підтверджує цей факт.
Для розлучених жінок процес доведення статусу одинокої матері може бути складнішим, оскільки законодавство України виходить із того, що обидва батьки зобов'язані брати участь у вихованні дитини.
Відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України, батьки спільно вирішують питання щодо виховання та утримання дитини, навіть якщо один із них проживає окремо. Якщо батько ухиляється від своїх обов'язків з виховання дитини, мати може піти до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.
Папери, що доводять одноосібне виховання дитини розлученою матір'ю:
- Рішення суду про позбавлення батька батьківських прав.
- Постанова суду про розшук батька у справі про стягнення аліментів.
- Акт, складений соціальною комісією у компанії, що доводить відсутність участі батька у вихованні дитини.
- Довідка зі школи або дитсадка про те, що батько не бере участі в житті дитини.
Цей список можна продовжити. Також можуть застосовуватись інші документи, такі як:
- постанова про залучення батька до адмінвідповідальності за несплату аліментів;
- довідка з виконавчої служби про заборгованість за аліментами;
- довідка про перебування батька у місцях позбавлення волі або на примусовому лікуванні.
Проєкт нового трудового кодексу 2025 року
Таким чином, одинокі матері в Україні мають низку трудових пільг щодо працевлаштування, випробувального терміну, робочого часу та умов звільнення. Однак, для отримання цих пільг необхідно документально довести свій статус, надавши відповідні папери роботодавцю.
Пільги поширюються на матерів, які виховують дітей віком до 14 років або дітей з інвалідністю, та спрямовані на підтримку тих, хто самостійно виховує та утримує дитину.