Смерть працівника: звільняємо чи припиняємо трудові відносини? 

01 квітня 2024 Стане у пригоді для: Підприємці

За останній час Кодекс законів про працю України доповнився новими підставами для розірвання та припинення трудових відносин. Сучасний розвиток відносин, зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на працівника та роботодавця спричинили нові вимоги до тексту КЗпП. Нормативно-правовим актом не передбачалася можливість припинення трудових відносин через причини, що не залежать від працівника чи роботодавця. Зокрема, до 2022 року в КЗпП існувало такої підстави для звільнення як смерть працівника, проте практика показувала необхідність такої норми Закону.

Зважаючи на повномасштабне вторгнення на територію України, трудове законодавство зазнало змін, частина яких буде чинною протягом дії правового режиму воєнного стану. Законотворцями були внесені доповнення та зміни до деяких законодавчих актів, деякі з них стосувалися припинення трудового договору, а також проведення остаточного розрахунку та інших виплат належних працівникові у разі його смерті. Таким чином 19 липня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ. Отже, текст КЗпП доповнився пунктом 8-2 частиною 1 статті 36 — смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Закон дав можливість повністю та остаточно ліквідувати недоліки в трудовому законодавстві, що пов’язані з припиненням трудового договору через смерть працівника. Вихідна допомога: практичне застосування

Чи можна звільнити працівника, який помер?

Відразу наголошуємо, що цього робити не можна, проте залишатися працевлаштованим така особа також не може. Підставами для припинення трудових правовідносин можуть бути життєві обставини, як дії, так і події, що визначені нормами чинного права. Їх виникнення призводить до правових наслідків, зокрема, й припинення строку трудового договору. Дія повністю залежиться від свідомості особи, яка планує та вирішує, як виконувати свої дії, контролює свою поведінку чи, приміром, планує звільнитися, тобто розірвати трудовий договір. Подіями є життєві обставини, які не залежать від особи, її бажання, намірів, а до таких можна віднести й смерть.

Cправді, на підставі КЗпП, трудові відносини можна розірвати з працівником. Це відбувається за допомогою вольової дії, тобто з ініціативи роботодавця, працівника чи третьої сторони. Для цього в КЗпП визначений перелік підстав. Трудовий договір, як документ, після його укладення можна змінити, продовжити, а також припинити. Відтак, якщо працівник помер, то з ним трудовий договір не розривається, а припиняється, що є юридично грамотно. Відбувається це на підставі п. 8-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Кадрові дії через смерть працівника

Деталізації загальних норм ст. 36 КЗпП дали можливість ефективніше застосувати їх під час виконання посадових обов’язків працівниками кадрових відділів.

Припинення трудових відносин відбувається на підставі свідоцтва про смерть, видане державним органом реєстрації актів цивільного стану. Це основний документ, що підтверджує факт смерті особи та, зазвичай, надається членами сім’ї загиблого до відділу кадрів. Копія документа зберігається в особовій картці працівника. наголошуємо, що чинним законодавством не передбачена можливість припинення трудових відносин на підставі лікарського свідоцтва про смерть, за  формою № 106/о.

Дата припинення трудових відносин повинна співпадати з датою смерті працівника (вказана в свідоцтві про смерть). А відтак наказ (розпорядження) про припинення трудових відносин буде виданий значно пізніше. Відповідні записи вносяться до паперової трудової книжки (за наявності) чи електронного документа (ЕТК). Трудова книжка померлого працівника видається на руки його найближчим родичам під розписку або надсилається поштою на їх вимогу.Трудові гарантії для працівників, які вступили до територіальної оборони

Відповідальна особа за ведення кадрового обліку може не вносити інформацію до табелю обліку використання рoбочого часу, лише після видачі наказу (розпорядження), яким підтверджується припинення трудових відносин з померлою особою.

На підставі ст. 116 КЗпП, роботодавець при звільненні має виплатити всі суми, що належали працівникові від підприємства, установи чи організації. Так як особа не працювала, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення вимоги про розрахунок. Це можуть зробити члени сім’ї, які звернулися до роботодавця. Член родини отримує нараховані та невиплачені за життя суми, компенсації за невикористані дні відпочинку (за умови, що за календарні дні така компенсація передбачена). До речі, законодавством передбачено, що відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

Якщо члени сім’ї не звернулися до роботодавця після смерті, то всі суми, які потрібно отримати працівникові, повинні ввійти до складу спадщини. Це стосується й компенсаційних виплат за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що вказано в ч. 6 ст. 24 Закону «Про відпустки» 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР.

Наталія Киріченко,

фахівець з питань трудового законодавства та кадрового діловодства