Виплата компенсації за невикористану відпустку під час завершення трудових відносин в воєнних умовах

10 червня 2025

Наявність воєнного стану в Україні не скасовує обов’язків компаній щодо проведення остаточного розрахунку зі співробітником у день завершення трудового договору. Усі вимоги трудового законодавства щодо грошових виплат, включаючи компенсацію за невикористану відпустку, залишаються в силі. 

Законодавчо не передбачено жодних виключень у зв’язку з воєнним станом, які б дозволяли не виплачувати або переносити ці суми.

Законодавче регулювання питань відпусток і заробітної плати

Виплати у сфері праці, зокрема ті, що стосуються періоду відпусток, регулюються Конституцією України, КЗпП, а також спеціальними законами — «Про оплату праці», «Про відпустки», «Про колективні договори і угоди» та «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Конституційні гарантії:

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен громадянин володіє правом на безпечні умови праці, а також на отримання винагороди, не нижчої за законодавчо встановлений мінімум. Право на своєчасну оплату праці гарантується державою.

Гарантоване право на щорічні відпустки

КЗпП та Закон «Про відпустки» підтверджують, що кожен працівник, незалежно від виду власності підприємства, має право на щорічну основну та додаткову відпустку із збереженням робочого місця та ЗП (ст. 74 КЗпП, ст. 2 Закону).

Відпустки в умовах воєнного стану: які обмеження діють

Частина 1 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» дозволяє роботодавцю обмежити щорічну основну відпустку до 24 календарних днів на рік. Дні понад цю межу будуть перенесеними на післявоєнний час. Тимчасово не застосовуються:

• ч. 7 ст. 79 КЗпП (обов'язок використання відпустки протягом року),
  
• ч. 5 ст. 80 КЗпП (обмеження на перенесення),
• ч. 5 ст. 11 та ч. 2 ст. 12 Закону «Про відпустки».

Втім, при завершенні трудових відносин співробітником під час війни, компенсація за всі невідгуляні дні є обов’язковою без винятків.

Компенсація за невикористану відпустку — обов’язкова

В ст. 24 Закону «Про відпустки» зафіксовано, що при припиненні трудового договору роботодавець несе обов’язок щодо виплати компенсацію за всі дні невикористаної основної щорічної відпустки, а також додаткової соціальної — для працівників із дітьми або повнолітньою дитиною з інвалідністю (підгрупа А I групи).

Розрахунок у день звільнення — норма закону

Згідно з частиною 1 ст. 116 КЗпП, остаточний розрахунок з співробітником має бути здійснений у день його звільнення, включаючи всі види виплат — ЗП, компенсації тощо.

Відмова у виплатах — неправомірна

Незважаючи на воєнний стан, деякі роботодавці вдаються до порушень:

• зменшують належні суми,
• затримують виплати,
• посилаються на бойові дії як підставу для відмови.

Такі дії суперечать ч. 4 ст. 97 КЗпП і ст. 22 Закону «Про оплату праці», які забороняють роботодавцю змінювати умови оплати праці в односторонньому порядку. Посилання на воєнний стан не має бути правовою підставою для невиплати належних сум.

Стаття 10 «воєнного» закону про працю

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (ст. 10) передбачає:

1. Виплата зарплати має здійснюватися згідно з трудовою угодою;
2. Роботодавець зобов’язаний докладати максимум зусиль для забезпечення своєчасної оплати;
3. Відповідальність за затримку може бути знята виключно за умов документального підтвердження дії бойових або надзвичайних обставин;
4. Проте сам обов’язок провести виплату не скасовується — він може лише бути відкладеним до відновлення активності компанії.

Роз’яснення Конституційного Суду України

У рішенні No 8-рп/2013 КСУ зазначив, що зарплата — це будь-яка грошова винагорода, що належить працівнику відповідно до договору або закону. Це тлумачення відповідає ст. 94 КЗпП і ст. 1 Закону «Про оплату праці». Слуги Феміди підкреслили, що терміни «зарплата» і «оплата праці» мають однакову правову силу й забезпечуються однаковими гарантіями.

Заробітна плата — це власність працівника

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини закріплює право особи на мирне володіння персональним майном. ЄСПЛ визнає, що цим правом охоплюються не лише матеріальні об’єкти, а й грошові зобов’язання, зокрема компенсація за невідгуляну відпустку.

Правова позиція Верховного Суду

Велика Палата ВС у справі No 905/857/10 від 26.10.2022 сформувала висновок, що ЗП не є відповідальністю в сенсі ст. 617 ЦКУ — її виплата не може бути зупинена навіть за умов форс-мажору. Щоб скористатися можливістю відтермінування, підприємство має надати сертифікат Торгово-промислової палати України (ТПП).

Форс-мажор: тільки з підтвердженням ТПП

Згідно зі ст. 141 Закону України «Про ТПП», виключно ТПП України та її регіональні підрозділи мають право засвідчувати форс-мажорні обставини. Сертифікат:

• видається протягом 7 днів;
• для малого бізнесу — безоплатний.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО», цей сертифікат є єдиним офіційним підтвердженням непереборної сили. Формальні вимоги викладено у п. 6.10–6.11 Регламенту ТПП (рішення від 18.12.2014 No 44(5)).

Додаткові документи, які можуть підтвердити форс-мажор

Окрім сертифіката ТПП, підприємство може надати:

• довідку про пошкодження майна;
• акт про припинення діяльності;
• документи про евакуацію;
• інші підтвердження неможливості виплати.

Однак ці документи не скасовують зобов’язання — лише дають підставу для перенесення строку виплати.

Захист прав співробітника

У разі затримки або відмови у виплаті компенсації за невідгуляну відпустку працівник має право звертатися до:

• територіального управління Держпраці;
• суду для захисту трудових прав.

Звільнення працівника через вирок суду: коли це можливо і як оформити?

1. Компенсація за невідгуляну відпустку є імперативною умовою при припинення трудових правовідносині, навіть під час стану війни;
2. Розрахунок з працівником має бути проведений у день звільнення у відповідності до ст. 116 КЗпП;
3. Воєнний стан не звільняє роботодавця від виплат, а лише може відтермінувати їх у разі документально підтвердженого форс-мажору;
4. Право на компенсацію за відпустку прирівнюється до права власності та захищається Конституцією і міжнародним правом;
5. Сертифікат ТПП — єдиний допустимий доказ форс-мажору, інші документи можуть лише доповнювати його;
6. У разі порушення прав працівник має право звертатися до Держпраці або суду.