Звільнення працівника через вирок суду: коли це можливо і як оформити?

30 квітня 2025

Передумови для звільнення

Трудове законодавство України передбачає два випадки, коли співробітника може бути звільнено через вирок суду, що набув чинності:

1. Загальна підстава – пункт 7 частини 1 статті 36 КЗпП.
2. Спеціальна підстава - пункт 13 частини 1 статті 40 КЗпП (застосовується для злочинів проти основ нацбезпеки).

Загальна норма

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 36 КЗпП, трудова угода може бути розірвана, якщо працівник засуджений до таких видів покарання:

• позбавлення свободи;
• інші заходи покарання, які унеможливлюють продовження трудової діяльності.

Які це можуть бути заходи? Вирок суду, винесений у межах кримінального процесу, може містити такі види покарання, які нівелюють здатність продовження роботи:

• обмеження свободи (стаття 61 ККУ);
• заборона обіймати певні посади або займатися конкретною трудовою активністю (стаття 55 ККУ);
• виправні роботи поза поточним місцем роботи (стаття 57 ККУ).

У той самий час покарання, які дозволяють працівнику продовжувати виконувати свою трудову функцію, що неспроможні вважатися причиною завершення трудових відносин. До таких покарань належать:

• громадські роботи, які виконуються у вільний від роботи час (стаття 56 ККУ);
• виправні роботи, які проводяться за місцем роботи працівника (стаття 57 ККУ);
• звільнення від покарання із випробуванням (стаття 75 ККУ).

Обмеження

Запобіжні заходи, такі як утримання під вартою або домашній арешт до винесення вироку, не вважаються передумовою для звільнення за пунктом 7 частини 1 статті 36 КЗпП. Також заборонено звільняти співробітника у таких ситуаціях:

якщо він визнаний таким, що відбув покарання за час перебування під вартою до набрання чинності вироком;
коли покарання передбачає пробаційний нагляд.

Як оформити звільнення

При розриві трудової угоди через вирок суду, що набрав чинності, важливо суворо дотримуватися вимог законодавства. Роботодавець зобов'язаний документально підтвердити наявність вироку та його набрання законної сили. Рішення про звільнення оформляється наказом, у якому обов'язково вказується відповідна підстава із КЗпПКодекс законів про працю України.

Про звільнення через прогул читайте у матеріалі - “Співробітник не з'являється на роботі: чи можливе звільнення за прогул?”.

Спеціальна норма для звільнення працівників за вироком суду

З 27 вересня 2024 року в КзпП України позначилася нова норма, що регулює розрив трудової угоди з ініціативи роботодавця. Це стало можливим завдяки анонсуванню Закону України від 4 червня 2024 року № 3768-IX, який доповнив статтю 40 КЗпП новим пунктом 13.

Також можете ознайомитися з матеріалом - “Звільнити або усунути від роботи з нових причин – нововведення у КЗпП”.

Підстави для звільнення

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 40 КЗпП, роботодавець здатний розірвати трудову угоду зі співробітником, якщо стосовно неї набрав законної сили вирок суду за скоєння злочину проти основ нацбезпеки України.

Які злочини до них належать?

Перелік правопорушень, пов'язаних із загрозами нацбезпеці, прописаний у розділі І Особливої ​​частини ККУ (статті 109–1142 ККУ). До них, зокрема, належать:

• насильницькі дії, спрямовані на зміну або повалення конституційного ладу або захоплення державної влади (стаття 109 ККУ);
• зазіхання на територіальну цілісність та недоторканність України (стаття 110 ККУ);
• державна зрада (стаття 111 ККУ);
• колабораційна діяльність (стаття 1111 ККУ);
• перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань (стаття 1141 ККУ).

Якщо працівник компанії є винним у скоєнні одного із зазначених злочинів та вирок набрав чинності, роботодавець отримує право розірвати трудову угоду на підставі пункту 13 частини 1 статті 40 КЗпП.

Винятки

Однак є важливе обмеження. Якщо суд, незважаючи на винесення обвинувального вироку, звільняє співробітника від відбування покарання з випробуванням, розірвати з ним трудову угоду за цією підставою не можна.

Процедура звільнення

Розрив трудової угоди у зв'язку із вироком суду потребує дотримання зафіксованого законодавством порядку. Роботодавець повинен:

1. Отримати офіційне підтвердження набрання чинності вироком.
2. Видати наказ про звільнення, посилаючись на пункт 13 частини 1 статті 40 КЗпП.
3. Ознайомити працівника із наказом у встановленому порядку.

Ці дії забезпечують законність та обґрунтованість розірвання трудового договору.

Загальна норма (п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП)

Етап 1: Фіксація відсутності працівника

До винесення вироку суду та його набрання чинності може пройти значний час. У цей період до співробітника можуть застосовуватися запобіжні заходи (наприклад, утримання під вартою або домашній арешт), через що він не зможе виконувати трудову функцію.

Що потрібно зробити:

1. Керівник підрозділу пише доповідну записку на ім'я директора компанії, в якій повідомляє про відсутність працівника та можливі причини.
2. Кадрова служба з'ясовує обставини відсутності. Це може бути запит до органів, таких як СІЗО, для отримання офіційного підтвердження.
3. Облік робочого дня:
   - за наявності документів, що підтверджують, дні відсутності відзначаються як «І» (код «30» — інші причини неявок);
   - якщо немає документів, використовуються коди «НЗ» (код «28» — нез'ясовані причини відсутності).

Етап 2: Отримання копії вироку суду

Звільнення можливе лише після отримання офіційної копії вироку, який набрав законної сили. Однак:

• суд вручає копії лише обвинуваченому, прокурору та учасникам справи. Роботодавець може отримати копію лише через запит до суду;
• судові рішення з Єдиного державного реєстру не підходять, оскільки вони не містять даних про фігурантів справи.

Дата отримання копії фіксується у журналі вхідної документації.

Етап 3: Перевірка статусу вироку

На копії вироку має бути відмітка про його набрання законної сили. Якщо рішення ще заперечується, звільнення неможливе.

Етап 4: Визначення підстав для звільнення

Звільнення за п. 7 ч. 1 ст. 36 КзпП припустимо, якщо співробітник засуджений:

• до позбавлення волі;
• до покарання, яке не веле можливість виконання трудових обов'язків (наприклад, заборона обіймати посади).

Етап 5: Видання наказу про звільнення

Після отримання вироку роботодавець видає наказ про звільнення. Ознайомити співробітника з наказом слід у будь-який спосіб, передбачений внутрішніми документами підприємства.

Етап 6: Остаточний розрахунок

Бухгалтерія проводить остаточний розрахунок із працівником, включаючи виплату заробітної плати та компенсацій.

Етап 7: Повідомлення органу пробації (за потреби)

Якщо покарання включає заборону певну діяльність, роботодавець зобов'язаний:

1. Повідомити до Реєстру ПФУПенсійний фонд України про звільнення та позбавлення права на певні посади.
2. Повідомити орган пробації, надіславши копію наказу.
3. На запит надати органу пробації паперу, пов'язані з виконанням покарання.

Спеціальна норма (п. 13 год. 1 ст. 40 КЗпП)

Порядок звільнення працівників, засуджених за злочини проти нацбезпеки України, схожий на процедуру, встановлену для п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП, але має низку особливостей:

1. Можливість звільнення в особливих умовах:
   роботодавець може звільнити працівника, навіть якщо він перебуває на лікарняному або у відпустці, включаючи мирний час.
2. Відсутність згоди профспілки:
   для розірвання трудової угоди за цією нормою не потрібна згода профспілкової організації.
3. Позбавлення пріоритетів при повторному прийомі:
   звільнений за цією статтею не має права на переважне працевлаштування при повторному прийомі.

Ці особливості спрощують процедуру звільнення та надають роботодавцю додаткові можливості для розірвання трудової угоди.

Працівника викликали до суду: документуємо відсутність на робочому місці

Підстави для звільнення:

• загальна норма (п. 7 ч. 1 ст. 36 КЗпП) застосовується при покараннях, що виключають продовження роботи;
• спеціальна норма (п. 13 ч. 1 ст. 40 КЗпП) стосується злочинів проти нацбезпеки.

Винятки:

• звільнення неможливе за умови звільнення від покарання з випробуванням;
• запобіжні заходи не дають підстави для розриву трудової угоди.

Порядок звільнення: фіксація відсутності, отримання копії вироку, перевірка його набрання чинності, видання наказу, розрахунок із працівником.

Особливості спеціальної норми:

• звільнення можливе навіть під час лікарняного чи відпустки;
• згода профспілки не потрібна.

Юридична коректність: дотримання порядку та документальне оформлення обов'язкові для законності звільнення.