За власним бажанням чи шляхом угоди сторін: яка різниця між варіантами звільнення співробітника?

26 березня 2025

Давайте спочатку згадаємо, як проводиться процедура звільнення, про що йтиметься. Також нагадаємо, що за закони регулюють припинення трудового договору за власним бажанням. Коли співробітник висловлює особисту ініціативу припинити співпрацю, це регулюють:

1. стаття 38 КЗпП у разі, коли договір укладався на невизначений термін;
2. стаття 39 КзпП, у разі, коли було підписано терміновий договір.

Завершення договору за взаємною згодою наймача та працівника регулюється частиною 1 статті 36 КЗпП.

Терміни звільнення та дозвіл наймача

За особистим бажанням. Які терміни можна розрахуватися за особистим бажанням?

Співробітник має всі шанси розірвати договір, підписаний на невизначений термін, якщо він повідомить про своє рішення наймача в письмовій формі за 2 тижні до цього.

Немає в законах жодного слова про те, що необхідно відпрацювати ці два тижні до звільнення. Часто відбувається так, що співробітник інформує начальство про своє бажання розрахуватися, коли перебуває на лікарняному чи у відпустці.

Буває й так, що бажання того, хто звільняється, задовольняється менш, ніж за 2 тижні з моменту інформування.Про це також говорить другий абз. пункту 8 рішення Пленуму Верховного суду. Співробітника мають право звільнити тієї ж доби, коли він написав заяву, коли йому це необхідно, а наймач згоден на таке рішення. Але все ж таки одностороннє зменшення терміну в 2 тижні або співробітником, або наймачем не дозволяється.

Тепер розглядатимемо винятки з правил.

Якщо є серйозні поважні аргументи у працівника з приводу звільнення, то наймач повинен розрахувати того терміни, які були потрібні без урахування 2 тижнів.

Які причини можуть вплинути на таке рішення? Розбираємо частину 1 статті 38 КЗпП:

1. Зміна місця проживання у зв'язку з переїздом;
2. Перевод чоловіка чи дружини на іншу роботу в інший населений пункт;
3. Вступ до освітнього закладу;
4. Медицинские показання щодо життя у тій чи іншій місцевості, де ведеться діяльність;
5. Вагітність;
6. Догляд за дитиною до досягнення нею 14 років або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї або особою з інвалідністю І групи;
7. Перехід на пенсію;
8. Надходження на роботу згідно з конкурсом.

У кожному з наведених прикладів наймач має право вимагати від співробітника підтвердження тієї чи іншої причини, яка впливає на його рішення звільнитися.

Але те, що ми вказали – не повний захід поважних приводів для звільнення. У рамках колективного (трудового) договору з боку наймача список може бути розширений, а ще можуть набути чинності зміни законодавства.

У період воєнного стану діють також інші причини, через які співробітники мають право раптово звільнитися. Їх регулює стаття 4 Закону "Про організацію трудових відносин в умовах військового стану" від 15.03.2022 No2136-ІХ. Через бойові дії в тих населених пунктах, де знаходиться компанія, а також є загроза життю та здоров'ю персоналу, ті зі співробітників, які мають намір розірвати договір, можуть це зробити в дату, яку вказують у своїй заяві. Однак 2 тижні дається у випадках, коли співробітник:

1. Залучається у примусовій формі до суспільно корисної діяльності під час ВП;
2. Залучається до робіт на підприємствах критичної інфраструктури.

Сам процес розірвання термінового трудового договору має низку особливостей.

Співробітник має право розірвати терміновий договір у терміновому плані за умови, якщо він хворий або має інвалідність, що заважає виконувати трудові обов'язки, а також згідно з поважними причинами в рамках частини 1 статті 38 КЗпП. У цьому випадку не потрібне попередження перед звільненням. Розрахуватися можуть співробітники з «військової причини», коли їхня компанія перебуває в зоні бойових дій, що несе ризики для їхнього життя згідно зі статтею 4 Закону No2136. Але буває, що причина для розірвання договору не є такою і поважною і тоді наймач відмовляє в цьому праві співробітнику. А також вимагає доопрацювати передбачений Кодексом термін, закінчити розпочатий обсяг роботи.

Співробітник має право розірвати як терміновий, так і безстроковий договір за умови, коли його наймач сам не виконує норм трудового законодавства, а також сприяє моббінгу (травленню) такого співробітника або не припиняє такі дії з боку колективу, про що свідчить судове рішення, що набрало чинності. Підтверджує таку норму частина 3 статті 38 та частина 1 статті 39 КЗпП.

Відповідно до взаємної згоди сторін. Бажання припинити договір йде не лише від співробітника, а й наймача.

Трудовий договір розривається відразу після обговорення умов припинення співробітництва між сторонами.

Тут важливо дотримуватися певних правил:

1. Погодитись кожна зі сторін зобов'язана згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП;
2. Термін звільнення обговорено та затверджено двома сторонами.

Припинення трудових відносин за взаємною згодою поширюється на кожен вид трудового договору (термінового та такого, що складено на невизначений термін).

Немає особливих умов згідно з термінами для інформування наймача з боку співробітника або варіантів поважних причин для цього.

Фінансовий аспект звільнення

Як швидко проходить процес – це безумовно важливо. Однак, що станеться із коштами і на що може розраховувати працівник у плані зарплати, якщо вирішує звільнитися тим чи іншим способом? Спробуємо розібратися і в такому важливому аспекті. Поглянь на нього з обох сторін, оскільки важливо знати, як проводяться виплати наймачем та центром зайнятості, коли співробітник йде на біржу праці як безробітний.

Наймач. У будь-якому варіанті звільнення, за особистою ініціативою та за взаємною згодою однаково вирішуються фінансові питання. Наймач має остаточно розрахуватися зі співробітником, який має намір звільнитися, а також сплатити всі необхідні кошти (стаття 47 КЗпП). Серед таких коштів то, можливо як заборгованість по окладу, по невідгуляним відпусткам чи іншим розрахункам.

«У плюсі» залишаються ті співробітники, що прийняли рішення піти з роботи через те, що їхнє начальство порушило трудове законодавство, колективний чи трудовий договір, здійснювало або потурало мобінгу (травленню). У такому разі, наймач змушений не просто звільнити співробітника в той термін, який тому необхідно, але й заплатити вихідну допомогу, передбачену колективним договором не менше 3-місячного середнього заробітку.

Коли працівник розраховується за особистим бажанням, але виходячи з інших причин, а також шляхом взаємної згоди, то виплата вихідної допомоги згідно зі статтею 44 не провадиться.

Одночасно ми пам'ятаємо, що є регулювання виплат згідно із законом, а також лише на рівні окремих умов договорів. І тут у другому варіанті момент звільнення дуже важливий.Якщо все відбувається за особистим бажанням, це прописується в колективному договорі або положенні з приводу премій співробітникам підприємства. Наприклад, таку людину можуть позбавити премії, яку їй нараховували протягом останнього року на момент звільнення.

Найкраще переконатися, що у вашому договорі та внутрішніх трудових актах підприємства немає подібних норм перед тим, як звільнитися.

Центр зайнятості. Важливіше, ніж процес отримання допомоги по безробіттю за звільненням, поки що немає. І тут ми стикаємося з питанням, що дуже непокоїть багатьох співробітників. Особливо тих, хто перебуває у пошуках нової роботи завдяки центрам зайнятості (ЦЗ), а чи не роблять це самостійно.

Є процес встановлення допомоги з безробіття, що регулюється відповідним законодавством. Також його регулює Порядок No375.

Коли громадянин вирішує звільнитися над період ВП:

1. За особистим бажанням та з поважних причин, згідно з частиною 1 статті 38 КЗпП, йому сплачується допомога з безробіття з восьмого дня після реєстрації в ЦЗ. Тут застосовуємо загальне правило відповідно до частини 5 статті 22 Закону № 1533;
2. За особистим бажанням, але не маючи поважних причин, а також згідно з взаємною згодою сторін, йому допомога сплачується в рамках частини 4 статті 23 Закону №1533.

Але зараз у зв'язку з ВП маємо алгоритм, коли допомогу з безробіття призначають з першого дня після того, як громадянин отримує статус безробітного, не важливо з якої причини він звільнився.

Так йдеться у пункті 3 розділу VIII Закону No1533 та у пункті 3 Порядку No375. Наскільки тривалими будуть виплати під час ВП, відомо, що вони не можуть тривати більш ніж 90 календарних днів. Тут також немає значення подробиці звільнення.

Сам розмір допомоги пов'язаний зі страховим стажем (особливо за попередні 12 місяців) та розміру заробітної плати звільненого громадянина, яку він отримував ще в період до звільнення. Однак, максимум його допомоги під час ВП – єдиний для кожного і не повинен перевищувати розмір мінімальної зарплати, яка закріплена законодавством на 1 число року. На 2024 рік вона дорівнює 7100 грн.

Коли є всі передумови звільнення, слід документально оформити всі необхідні моменти.

Оформлення документів

За власним бажанням співробітника. З метою розірвання договору згідно з частиною 1 статті 38 КЗпП співробітник зобов'язаний подати заяву про звільнення.

Коли час звільнення не обговорювався із наймачем заздалегідь, а сама причина не є поважною, заява пишеться за два тижні до дня звільнення. Усі, як і вимагає закон.

Якщо є важливі причини, їх також зазначають у тексті заяви та дату звільнення. Якщо є потреба з боку начальства, майте під рукою необхідні документи. Ось зазначений текст самої заяви.

Важливо запам'ятати! У самій заяві не має бути прийменника «с», тому що дата і так буде завершальним робочим днем.

Після подання заяви начальник готуватиме наказ чи розпорядження з приводу звільнення, де зазначається привід, після чого з документом ознайомлять співробітника для подальшого підпису.

За взаємною згодою сторін. У разі звільнення згідно з пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП необхідно відзначити сам процес згоди між сторонами про завершення трудових відносин. Це слід робити із зазначенням дати звільнення. У тексті заяви може бути приблизно такий зміст: «Прошу звільнити мене за угодою сторін 16.10.2024». А наймач має побачити заяву та накласти на неї резолюцію, тим самим схвалити припинення трудових відносин у зазначений термін чи ні.

Ми припустимо, що все було схвалено. У разі наймач у зв'язку з бажанням співробітника після заяви оформляє наказ про припинення трудового договору.У ньому зазначено підставу для цього за взаємною згодою сторін, яка відповідає пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП.

Загальне. Незалежно від причини припинення трудового співробітництва на дату звільнення свого співробітника від наймача потрібно:

1. Видати копію наказу (розпорядження) про звільнення;
2. Сповістити в письмовій формі про нараховані та виплачені йому в процесі звільнення суми, де буде зазначено окремо будь-який вид виплати;
3. Провести зі співробітником фінальний розрахунок;
4. Відповідно до вимог співробітника зробити запис про звільнення у трудовій книжці.

Працівниця – одинока мати: трудові пільги та правові аспекти

Загалом припинення договору за взаємною згодою - це вдалий варіант не чекати два тижні після інформування про звільнення. Таким чином, варіант звільнення в швидкі терміни є прийнятним для всіх.

Ті із співробітників, що працюють на провадженнях у зоні бойових дій, можуть скористатися способом звільнитися за особистим бажанням.

Як правило, будь-який спосіб звільнення однаковий у плані грошових виплат. Але, якщо керівник порушував законодавство, договори і це спричинило звільнення, тобто варіант отримати вихідну допомогу.

Також на час ВП усі допомоги з безробіття будуть рівноцінними незалежно від причин звільнення.