Адміністративне та судове оскарження податкових повідомлень-рішень: механізми, етапи та практичні особливості

02 грудня 2025 Стане у пригоді для: Підприємці

Система податкового адміністрування побудована на принципі рівноваги між інтересами держави у забезпеченні стабільних бюджетних надходжень і правами платників податків, які мають гарантії справедливого ставлення та захисту від неправомірних рішень контролюючих органів. Утім, на практиці цей баланс часто порушується під час винесення податкових повідомлень-рішень (ППР), що безпосередньо зачіпають майнові права та фінансову стійкість суб’єктів господарювання.

Якщо платник податків переконаний, що висновки перевірки базуються на неповних чи викривлених даних, розрахунок податкових зобов’язань є помилковим, а штрафні санкції — безпідставними, він має право ініціювати процедуру їх перегляду. 

Податкове законодавство закріплює два основні способи такого захисту: адміністративне (внутрішнє) оскарження у системі контролюючих органів та судове оскарження в адміністративному суді.Вплив фактора вини на призначення санкцій за податкові правопорушення

Обидва механізми мають спільну мету — забезпечення законності, неупередженості та підвищення якості податкового адміністрування. Однак, попри нормативну визначеність процедур, на практиці виникає низка проблем: затягування розгляду скарг, відсутність єдності у застосуванні судових рішень, формальне ставлення до доводів платників тощо. Саме тому детальний розгляд порядку, строків, компетенції органів і практичних аспектів кожного способу є вкрай важливим для належного захисту прав платників податків.

1. Адміністративне оскарження ППР

1.1. Дії платника податків: процесуальні вимоги та стратегічні кроки

З моменту отримання ППР для платника розпочинається відлік часу, протягом якого він може реалізувати право на адміністративне оскарження. Відповідно до п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України (ПКУПодатковий кодекс України), якщо платник вважає, що податковий орган неправильно визначив суму податкового зобов’язання або вийшов за межі наданих повноважень, він може звернутися зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня — Державної податкової служби України (ДПС).

Порядок складання і подання скарги визначений наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 р. № 916, який деталізує вимоги до її змісту, переліку додатків і способів подання.

Строки подання.

Згідно з п. 56.3 ст. 56 ПКУ, скаргу можна подати протягом 10 робочих днів, наступних за днем отримання ППР. При цьому:

• враховуються саме робочі, а не календарні дні;
• день вручення ППР не входить у відлік;
• подання скарги в цей строк означає, що податкове зобов’язання залишається неузгодженим і не підлягає стягненню до моменту
• завершення процедури оскарження.

Якщо ж строк пропущено, у платника є право протягом 6 місяців після його закінчення звернутися з клопотанням про поновлення, обґрунтувавши поважність причин пропуску (наприклад, хвороба керівника, технічні збої, обставини непереборної сили тощо).

Аргументація та оформлення скарги.

Ефективність оскарження значною мірою залежить від змісту скарги. Платник повинен послідовно й логічно викласти доводи, що спростовують висновки контролюючого органу, навести посилання на норми законодавства, судову практику та документи з матеріалів перевірки.

Поширеною є тактика, коли частину доказів залишають «про запас» для судового процесу, а в адміністративній скарзі формально фіксують незгоду з рішенням. Дохід після припинення ФОП: податкові наслідки для колишніх підприємців

Такий підхід не завжди виправданий.

• По-перше, процедура адміністративного оскарження є повноцінним інструментом перегляду рішень, і саме переконлива аргументація може стати підставою для скасування ППР без суду.
• По-друге, викладена в скарзі позиція формує доказову лінію платника, яку суд у подальшому враховуватиме при оцінці його послідовності та добросовісності

У вимогах до скарги варто чітко зазначити:

• чи вимагається повне чи часткове скасування ППР;
• чи бажає платник особисто бути присутнім на розгляді;
• чи просить він залучити до процесу Раду бізнес-омбудсмена;
• реквізити для зв’язку (поштова адреса, електронна пошта).

Перед направленням скарги до ДПС України необхідно повідомити орган, який виніс ППР, про факт оскарження, а підтвердження долучити до матеріалів скарги.

Форма подання.

Платник може обрати один із таких способів:

• через електронний кабінет платника податків (зручно для коротких документів, проте не завжди придатно для великих обсягів доказів);
• поштовим відправленням з описом вкладення;
• особисто через канцелярію ДПС України (м. Київ, Львівська площа, 8).

Після реєстрації скарги платник може отримати вхідний номер і контакт відповідального виконавця, що дозволяє контролювати рух матеріалів.

1.2. Дії ДПС України після отримання скарги

Отримавши скаргу, ДПС зобов’язана розглянути її у 20 календарних днів і винести мотивоване рішення.
Якщо цього часу недостатньо, строк може бути продовжений, але загальний термін розгляду не може перевищувати 60 днів.
Якщо ж ДПС не повідомила платника про продовження строку або не ухвалила рішення вчасно, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника (так звана «мовчазна згода»).Дропшиппінг і ПДВ: як не опинитися в «групі ризику»

Платник має право брати участь у розгляді скарги особисто або дистанційно. Для цього він повинен заздалегідь зазначити про таке бажання в тексті скарги. ДПС, у свою чергу, зобов’язана не пізніше ніж за три робочі дні повідомити про дату, час і формат засідання (фізично чи через відеозв’язок).

За підсумками розгляду ДПС може ухвалити одне з таких рішень:

1. повністю задовольнити скаргу й скасувати ППР;
2. частково задовольнити вимоги, скасувавши рішення лише в певній частині;
3. відмовити в задоволенні скарги й залишити рішення без змін;
4. змінити суму зобов’язання (збільшити або зменшити).

На практиці повне скасування ППР трапляється нечасто. Більшість адміністративних скарг завершується підтвердженням позиції нижчого податкового органу. Такий результат свідчить про формальний характер внутрішнього контролю в системі ДПС і обмеженість досудового механізму.

Разом з тим адміністративна стадія не є марною — вона створює основу для подальшого судового захисту: дозволяє уточнити аргументи, зібрати додаткові докази, продемонструвати добросовісність дій платника. Саме після цього етапу більшість платників переходять до вирішального — судового оскарження.

2. Судове оскарження податкових повідомлень-рішень

Судовий етап — це ключова стадія, на якій платник податків може домогтися неупередженої оцінки дій контролюючого органу. Суд перевіряє законність проведення перевірки, обґрунтованість розрахунків, дотримання процедурних вимог і наявність належних доказів.

Строки звернення до суду.

Згідно з п. 59.19 ПКУ, якщо до подання позову проводилось адміністративне оскарження, платник має право звернутися до суду протягом одного місяця, що настає за днем закінчення адміністративної процедури. Цю позицію підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 р. у справі № 500/2276/24.

Разом із тим для збереження статусу «неузгодженого зобов’язання» платник повинен розпочати оскарження протягом 10 робочих днів з моменту отримання рішення (п. 57.3 ПКУ). Після спливу цього строку нарахована сума вважається податковим боргом, а отже, навіть якщо планується судовий позов, не варто зволікати з його поданням.

Рекомендується одразу після звернення до суду повідомити ДПС — листом через електронний кабінет або з копією ухвали про відкриття провадження.

Предмет і сторони спору.

Позов подається саме щодо ППР, а не рішення, ухваленого за результатами розгляду скарги. Спір має майновий характер, що визначає суму судового збору. Відповідачем виступає контролюючий орган, який видав ППР, а ДПС України може бути залучена як співвідповідач або третя особа.

Підсудність.

Такі справи розглядають окружні адміністративні суди за місцем знаходження відповідача (органу, що прийняв ППР).

Зміст позовної заяви.

Позов оформлюється у письмовій формі згідно з вимогами ст. 160–161 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ). У документі необхідно викласти:

• обставини, які підтверджують незаконність дій контролюючого органу;
• правову аргументацію із посиланням на норми ПКУ;
• конкретні вимоги до суду (визнати ППР протиправним, скасувати тощо).

Особливу увагу варто приділити:

• доведенню неправомірності проведення перевірки (наприклад, відсутність підстав чи порушення порядку її призначення);
• становленню відсутності належних доказів у ДПС;
• застосуванню презумпції правомірності рішень платника податків;
• аргументам щодо безпідставності штрафів, якщо відсутня вина позивача.

Доказова база.

Успіх справи залежить від належно сформованих доказів: актів, договорів, бухгалтерських документів, платіжних доручень, податкових накладних, листів тощо. Якщо окремі матеріали на момент подання позову відсутні (наприклад, переклади або експертні висновки), це слід зазначити в позові, вказавши про намір подати їх пізніше. Ключові правові позиції Верховного Суду у податкових спорах 2025 року

Такий крок унеможливить звинувачення з боку ДПС у несвоєчасному поданні доказів.

Висновки

1. Адміністративне та судове оскарження податкових повідомлень-рішень є взаємопов’язаними етапами єдиного механізму захисту прав платників.
2. Адміністративна процедура покликана забезпечити внутрішній контроль законності рішень податкових органів і, у разі ефективного застосування, дозволяє вирішити спір без звернення до суду. Однак на практиці цей механізм часто має формальний характер і не забезпечує неупередженого перегляду позиції контролюючого органу.
3. Судовий розгляд, своєю чергою, є реальним інструментом відновлення порушених прав, оскільки саме суд здатен незалежно оцінити докази, перевірити дотримання процесуальних вимог і в разі наявності підстав скасувати неправомірні рішення податкової.
4. Водночас ефективність захисту залежить від системного підходу: своєчасного реагування на винесене ППР, правильно оформленої скарги, зібраної доказової бази, ґрунтовного адміністративного позову та активної позиції платника під час усіх етапів.
5. Отже, поєднання адміністративного й судового способів оскарження перетворює процес захисту на механізм формування правової визначеності у сфері оподаткування, підвищує довіру до податкової системи й стимулює державу вдосконалювати якість податкового контролю.