Праця домашніх працівників

13 листопада 2024

Визначення термінів

Для початку уточнимо нові терміни, які будуть використовуватись у статті про домашніх працівників.

1. Домашні працівники - це фізособи старше 16 років, які здійснюють домашню працю в рамках трудових відносин з роботодавцем. Особи молодше 16 років не мають права бути домашніми співробітниками.
2. Домашня праця - це робота, що виконується для домогосподарства за трудовою угодою. Важливо, що робота немає ознак домашнього праці, якщо вона проводиться нерегулярно і вбирається у 40 годин на місяць.
3. Роботодавець домашнього співробітника - це фізособа, яка перебуває членом домогосподарства, з якою укладено трудову угоду на виконання домашньої праці.

Домогосподарство - це група осіб, які спільно живуть в єдиному житловому приміщенні або його частині, що забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, об'єднують і витрачають кошти. Домогосподарство здатне обчислюватись і однією особою.

Прийом на роботу

При оформленні трудових відносин із домашніми співробітниками існують деякі невизначеності. Однозначно потрібне укладання письмової трудової угоди з такими працівниками.

Для цього перелік випадків, перерахованих у частині 1 статті 24 КЗпП, коли письмова форма є обов'язковою, доповнюється новим пунктом 63 — під час укладання трудового договору з домашнім працівником. Однак, на нашу думку, такі доповнення зайві, оскільки й раніше потрібно укладати письмову трудову угоду, якщо роботодавець — фізична особа (див. пункт 6 частини 1 статті 24 КЗпП).

Інформування ДПСУ

Про фіксацію трудової угоди з домашнім співробітником роботодавець має повідомити ДПСУ. Без цього працівника заборонено допускати до роботи. Інформування здійснюватиметься за тією ж формою, що використовується для повідомлення про прийом на роботу та укладання гіг-контракту роботодавцями — компаніями та ФОП, а також резидентами Дія Сіті. 

У постанову КМУ від 17.06.2015 № 413 будуть внесені відповідні зміни (див. проект постанови КМУ від 17 червня 2015 р. № 413» на сайті Федерації профспілок). Домашніх працівників пропонується зазначати у графі 5 повідомлення з новою категорією особи – «5».

Оформлення трудової угоди наказом

Вимога оформлення трудової угоди наказом (розпорядженням) роботодавця залишається у статті 24 КЗпП без змін. Однак у новій статті 1733 КЗпП є норма, в якій про наказ не згадується. Вказано, що саме трудовий договір є підставою для допуску домашнього співробітника до роботи після отримання релевантного повідомлення ДПСУ.

Таким чином, можливо, що трудову угоду з домашнім працівником можна не оформляти наказом (розпорядженням).

Робота, відпочинок та документальне оформлення

Робочий час та час відпочинку. На домашніх працівників покладаються положення КЗпПКодекс законів про працю України про тривалість робочого часу та часу відпочинку з урахуванням особливостей, встановлених новою статтею 1735 цього Кодексу. У загальному випадку нормальна тривалість робочого часу домашнього співробітника не повинна перевищувати 40 годин на тиждень. Однак, якщо через специфіку домашньої праці дотриматися цієї вимоги неможливо, допускається введення підсумованого обліку робочого часу.

Облік свого робочого дня домашній співробітник веде самостійно у зручній йому формі та погоджує його з роботодавцем у терміни, прописані у трудовому угоді. Домашній співробітник також має право на перерву для прийому їжі, щотижневий відпочинок (вихідні дні) і відпустки в тих же розмірах і видах, що і звичайний співробітник.

Особливості трудового договору. Трудова угода з домашнім співробітником може обумовлювати періоди очікування, що впроваджуються до робочого часу. Порядок компенсації таких періодів визначається трудовому договорі і може бути реалізований у вигляді:

• Оплати у величині, обумовленій у трудовій угоді, але не меншою за зафіксований законом мінімальний рівень оплати праці;
• Або надання іншого вільного часу із збереженням заробітної плати.

Якщо вибрано компенсацію у вигляді оплати, тривалість оплачуваних періодів очікування має завищувати 10% від встановленої трудовим договором тривалості робочого дня. Крім того, у робочий час вмикається час супроводу домашнім працівником члена домогосподарства під час відпочинку останнього.У випадках, обумовлених трудовою угодою, домашній співробітник може залучатися до понаднормових робіт та робіт у вихідні дні.

Документальне оформлення

Як згадувалося, з домашнім працівником оформляється письмовий трудовий договір. Протягом терміну дії договору до нього можуть бути внесені зміни, які оформлюються також у письмовій формі у вигляді додаткової угоди.

Цікавим аспектом є те, що частина 7 нової статті 1733 КЗпП дозволяє сторонам самостійно вирішувати питання необхідності ведення трудової книжки домашнього працівника та первинної облікової документації. Однак у КЗпП та Законі № 3680 не уточнюється, про яку саме документацію йдеться. Можна припустити, що це кадрова документація, така як накази чи розпорядження, але точні роз'яснення від контролюючих органів були б корисними.

Інше побутове

Додаткові умови трудового договору. Трудовий договір із домашнім співробітником може передбачати додаткові права, гарантії, соціально-побутові пільги та взаємні зобов'язання сторін, крім тих, що встановлені законодавством. Наприклад, у договорі може бути зазначене платне чи безоплатне надання роботодавцем житла домашньому працівникові. 

Якщо житло надається на платній основі, то, відповідно до частини 3 нової статті 1734 КЗпП, у трудовому договорі слід зазначити, що житло надається на платній основі, та окремо укласти договір оренди.

Важливо, що роботодавець немає права самостійно проводити відрахування із зарплати працівника рахунок плати за користування житлом.

Звільнення. Ініціювати розірвання трудового договору з домашнім працівником може як працівник, і роботодавець. Загалом підстави для звільнення стандартні, але є деякі особливості:

1. Введено спеціальну підставу для звільнення — вчинення домашнім працівником винних дій, які завдали або могли завдати шкоди життю чи здоров'ю члена домогосподарства (новий пункт 31 частини 1 статті 41 КЗпП). Звільнення з цієї підстави допускається навіть під час відпустки чи тимчасової непрацездатності працівника.
2. У разі звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП (зміни в організації виробництва та праці, скорочення чисельності або штату працівників) роботодавець повинен попереджати працівника про звільнення не менше ніж за 14 днів, якщо інше не обумовлено трудовою угодою.
3. Домашній співробітник має право негайно розірвати трудовий договір в односторонньому порядку, якщо член домогосподарства вчинив винні дії, які посягають на його честь, гідність або втручаються в його особисте життя (див. частину 6 нової статті 1736 КЗпП). Це передбачає звільнення з ініціативи працівника на підставі статей 38 чи 39 КЗпП.

Про факт та підстави розірвання трудового договору роботодавець зобов'язаний повідомити ДПСУ у письмовій формі протягом трьох днів з дня звільнення працівника. Як саме це відбуватиметься, поки що невідомо.

Документальне оформлення звільнення. Вимоги до оформлення звільнення з ініціативи працівника у новій статті 1736 КЗпП не встановлені. Якщо звільнення відбувається з ініціативи роботодавця, може підготувати додаткову угоду до трудового договору і підписати його з працівником. 

Можливий також варіант, за якого додаткова угода не оформляється, а працівникові надсилається повідомлення про розірвання трудового договору у спосіб, передбачений договором, або рекомендованим листом з описом вкладення. Працівник має право вимагати від роботодавця внесення запису про припинення трудового договору до самого договору.

Остаточний розрахунок. Нова частина 4 статті 47 КЗпП вказує, що на роботодавця — фізичну особу, яка використовує працю домашніх працівників, поширюються вимоги цієї статті з урахуванням положень глави XI-A КЗпП. Однак ця глава Кодексу не встановлює особливого порядку та строків проведення остаточного розрахунку із працівником, який звільняється. У статті 47 КЗпП також згадується документальний супровід звільнення, що, ймовірно, є головним аспектом, на який хотіли звернути увагу законодавці. Проте офіційні роз'яснення від Мінекономіки були б корисними.

Податково-ЄСВшне

ПДФО та військовий збір. На наш погляд, домашні працівники мають самостійно сплачувати ПДФОПодаток на доходи фізичних осіб (18%) та військовий збір (1,5%) зі своїх трудових доходів на основі річного декларування. Пояснимо чому.

Пунктом 171.1 ПКУ зафіксовано, що особа, відповідальна за нарахування, утримання та сплату податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавцем, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Хто ж вважається роботодавцем з метою оподаткування доходів фізосіб? Відповідно до підпункту 14.1.222 ПКУ, це:

• Юрособа;
• Самозайнята особа, яка застосовує найману працю фізичних осіб на підставі оформлених трудових договорів та несе обов'язки щодо виплати заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету.

Таким чином, ПКУПодатковий кодекс України розглядає фізичну особу як роботодавця лише у тому випадку, якщо вона має статус самозайнятої особи та виплачує заробітну плату найманому працівникові. Роботодавець домашнього працівника, який виплачує йому трудовий дохід, до цієї категорії не потрапляє. 

Тому домашній працівник має самостійно сплачувати податки зі свого трудового доходу. Це відповідає загальним правилам, коли одна фізична особа отримує прибутки від іншої фізичної особи. Однак, можливо, що у податкових органів буде своя думка з цього питання.

ЄСВ. Роботодавець домашнього працівника не вважається його страхувальником (див. оновлений абзац четвертий пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI, далі Закон № 2464). Тому він не сплачує ЄСВЄдиний соціальний внесок із зарплати домашнього працівника.

Якщо домашній працівник хоче мати страховий стаж (для лікарняних чи пенсії), він має самостійно оформити договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.Ставка ЄСВ становить 22%. Розмір внеску визначається працівником самостійно, але не може перевищувати 22% від максимальної бази нарахування ЄСВ та бути меншим від мінімального страхового внеску (див. нову частину 14 2 статті 8 Закону № 2464).

Підсумок. Офіційний домашній працівник, який, наприклад, отримує мінімальну зарплату та турбується про свій страховий стаж, повинен буде сплатити зі своєї зарплати 41,5% у вигляді податків, зборів та внесків (18% ПДФО + 1,5% військовий збір + 22% ЄСВ ). Чи сприятиме це легалізації домашньої праці? Навряд.

Якщо працівник чи працівник не бажає сплачувати ЄСВ, це їхнє право. Жодного примусу немає, все добровільно. Однак у такому разі пенсійний стаж не формуватиметься, і вони не матимуть права на лікарняні та допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами. Проте ПДФО та військовий збір із трудового доходу потрібно буде сплатити у будь-якому випадку.

Робота ФОП у власній квартирі: дозволено, але з нюансами

• З домашнім працівником необхідно укладати письмову трудову угоду. Роботодавець зобов'язаний повідомляти ДПСУ про прийом на роботу та звільнення домашнього працівника.
• На домашніх працівників поширюються положення щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку, встановлені КЗпП, з урахуванням особливостей, обумовлених новою статтею 1735 цього Кодексу.
• Облік робочого часу домашній працівник веде самостійно.
• Роботодавець домашнього працівника не вважається його страхувальником. Якщо домашній працівник хоче, щоб у нього формувався страховий стаж, він має оформлювати договір про добровільну участь у системі соціального страхування та самостійно сплачувати ЄСВ.