Роботодавець може відмовити в наданні днів відпочинку

23 листопада 2023 Стане у пригоді для: Підприємці на ЄП

Дні відпочинку надаються працівникам  за роботу, що виконується протягом року з метою відновлення сил та енергії, проведення часу з сім’єю, саморозвитку тощо. Реалізація права працівником на будь-яку відпустку передбачає попереднє узгодження дати її початку. Чи може роботодавець відмовити у наданні відпустки, запропонувати перенести її на інший місяць? Розглянемо далі у статті.Надання щомісячної допомоги мобілізованому: як розрахувати відпускні та компенсацію?

Щорічна основна відпустка, на підставі ст. 75 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП), надається працівникам, тривалістю не менше як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік.  Право на дні відпочинку не мають  особи, які виконують роботу за цивільно-правовим договором. На законодавчому рівні, зокрема, Законом України «Про відпустки», іншими нормативно-правовими актами визначені інші види відпусток, якими працівник може скористатися за наявності підстав. Варто відзначити, що для деяких категорій працівників передбачені додаткові дні відпочинку. Мова йде про осіб з інвалідністю, осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку тощо.

В Україні до 14 лютого 2024 року продовжено воєнний стан, відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». Це свідчить про те, що і роботодавці, і працівники надалі мають керуватися в роботі нормами Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136), що є частиною законодавства про працю.

Щорічний безперервний відпочинок чи інші дні відпочинку передбачають збереження місця роботи, посади та середньої заробітної плати. До речі, середній заробіток не зберігається для відпусток за власний рахунок.

Графік відпусток як основа для надання днів відпочинку

Інформація про відпустки заноситься відповідальною особою до графіку відпусток на календарний рік роботи. Такі графіки, до речі, вже потрібно готувати на 2024 рік, враховуючи індивідуальні побажання всіх працюючих. Документ затверджується наказом керівника та доводиться до відома під особистий підпис кожного працівника. Графік відпусток, як один із документів локального характеру, дозволяє спланувати роботу, поєднати її з відпочинком трудового колективу протягом року, адже відсутність працівника на робочому місці вимагає залучення додаткових трудових ресурсів.Лікарняний для працівника ФОП в 2023 році

На підставі документа, відповідальна особа повинна в письмовому вигляді повідомити працівника про початок запланованого відпочинку не менше, ніж за два тижні до дати його початку.

Відпустка в період воєнного стану

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону № 2136, роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток. При такому рішенні не потрібно керуватися особистими мотивами чи іншими підставами, які не мають відношення до роботи та позбавляють працівника права на відпочинок. Зважаючи на положення ч. 2 ст. 12 Закону № 2136, відмовити працівникові в днях відпочинку можна за умови, що працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Повний перелік об’єктів визначений п. 4 ст. 9 Законом України «Про критичну інфраструктуру».

Воєнний стан вплинув на положення нормативно-правових актів, якими визначається тривалість днів відпочинку. Роботодавець має право обмежити щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні, що вказано в ч. 1 ст. 12 Закону № 2136. Решта днів відпочинку (за їх наявності) переносяться. Їх працівник може використати як протягом воєнного стану, так і після його припинення або скaсування.

Щорічну основну відпустку дозволено не надавати протягом двох років підряд, але працівникам, які працюють на об`єктах критичної інфраструктури. Крім цього потрібно звернути увагу, що роботодавець протягом воєнного стану може відмовити всім працівникам у наданні невикористаних днів щорічної оснoвної відпустки протягoм двох років підряд.

 Керівник має право відмовити в наданні одного з видів відпусток, якщо вони передбачені графіком відпусток, проте в іншому періоді (відпустка за графіком в грудні, а працівник хоче скористатися днями відпочинку в листопаді).Скорочення під час війни: кого не чіпати?

Працівники, які не залучені до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, та хочуть оформити один із видів відпусток, які надаються за угодою сторін, також можуть отримати відмову від роботодавця.

Відпустка без збереження заробітної плати

На підставі ст. 25 Закону «Про відпустки», працівникові, за його бажанням, надається відпустка за власний рахунок. Такі дні відпочинку надаються в обов’язковому порядку, тому роботодавець не може відмовити особі, яка звернулася з відповідною заявою. Виняток: працівник має виконувати роботи на об’єктах критичної інфраструктури.

Ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 передбачена відпустка за власний рахунок без обмеження її строку. В мирний час її тривалість визначалася ч. 1 ст. 26 Закону «Про відпустки» та надавалася не більше 15 календарних днів на календарний рік. На сьогодні дні відпочинку за власний рахунок можна оформити до 14 лютого 2024 року, тобто на період дії воєнного стану.

Роботодавець не може відмовити у відпустці за власний рахунок, якщо особа виїхала за межі території України. Така відпустка передбачена й для тих осіб, які отримали статус внутрішньо переміщеної особи та мають відповідні підтверджуючі документи. Для таких працівників відпустка без збереження заробітної плати надається в обов’язковому порядку, що вказано в ч. 4 ст. 12 Закону № 2136. Її тривалість не може перевищувати 90 календарних днів.

Щодо інших видів відпусток

Незважаючи на вплив воєнного стану на відпочинок, законодавство має перелік відпусток, які надаються в обов’язковому порядку. Роботодавець не може відмовити у наданні такого соціального відпочинку як відпустка у зв’язку вагітністю та пологами та відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ст. 12 Закону № 2136.Зарплатні фішки 2023

Роботодавець порушить законодавство, якщо відмовить працівникові в отриманні щорічних, навчальних, творчих відпусток, відпусток для участі у змаганнях тощо, за умови, що ці працівники не залучені до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Таким чином роботодавець має видати наказ (розпорядження) про надання днів відпочинку, які працівник має отримати в обов’язковому порядку. 

Право на відпочинок

Працівникові, якому відмовлено у відпустці, потрібно й надалі виконувати трудові обов’язки, Навіть якщо строк вже попередньо визначений графіком відпусток та затверджений в установленому порядку. Наказ про надання відпустки є обов’язковим. Якщо працівник з власної ініціативи не прийшов на робоче місце, самостійно визначив дату відпустки, то такі дії можна розцінювати як прогул.

Пам’ятаємо, що на законодавчому рівні, встановлюється, забезпечується та гарантується право на відпочинок. Отже, роботодавець в подальшому має надати дні відпочинку, якими особа не могла скористатися. Cторонам трудового договору необхідно дійти згоди, щодо нової дати початку відпочинку. Тривалість будь-якої відпустки розраховується в календарних днях, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 504.

Відповідальна особа заносить інформацію про перебування працівника у відпустці до табеля обліку використання робочого часу (типова форма № П-5, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489).

Наталія КИРІЧЕНКО,

експерт з питань трудового законодавства та кадрового обліку