Оформлення та оплата роз’їзного (пересувного) характеру роботи

12 лютого 2024 Стане у пригоді для: Підприємці на ЄП

Характеристика роз’їзного характеру роботи

Роз'їзна робота передбачає виконання працівником роботи на об'єктах, розташованих на значній відстані від місцезнаходження підприємства, установи, організації (далі — підприємство), у зв’язку з поїздками в неробочий час від місцезнаходження підприємство до місця роботи на об’єкті й у зворотному напрямі протягом дня.

На сьогодні, застосування праці, що має пересувний характер не завжди має широке поширення. За потреби, роботодавець може оформити одного працівника, так і всіх працівників структурний відділ для роз’їзного характеру роботи. Головне, щоб особливості трудових відносин були правильно зафіксовані (про це далі по тексту). Отже, кількість працівників, які виконуватимуть посадові обов’язки зі щоденними поїздками до місця роботи, залежить від особливостей діяльності підприємства, обсягів роботи, напряму роботи. Призупинення трудового договору: умови та оформлення

Роботодавець, з власної ініціативи, може забезпечувати працівника додатковими гарантіями для ефективного виконання роботи, комунікації. Йдеться про компенсації за використання власного автомобіля, забезпечення мобільним телефоном та комп’ютерною технікою, проїзними документами та інші. 

Оформлення працівника для пересувної роботи

На законодавчому рівні визначено перелік посад, робіт, професій працівників, які можуть виконувати посадові обов’язки в дорозі чи їхня робота має роз’їзний характер. Про цей факт обов’язково потрібно повідомити працівникові перед працевлаштуванням на нове місце роботи чи під час переведення особи на нову посаду. Цю інформацію обов’язкові потрібно зазначити в трудовому договорі, інших локальних нормативних документах, посадових інструкціях. Важливо обговорити порядок обліку робочого часу працівника з пересувною роботою, що впливатиме на початок та закінчення робочих годин, оплату праці.

Важливо відмітити, що роботодавець, зважаючи на особливості діяльності підприємства та посадові обов’язки за посадою, самостійно визначає та затверджує перелік робіт, посад, професій, роботи за якими праця має роз’їзний характер. Це зазначено в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 17.11.2006 р. № 307/13/133-06. Це дає можливість залучити до пересувної праці більшу кількість працівників, не порушуючи при цьому законодавства України.

Оформлення працівника на посаду, що передбачає виконання роботи з роз’їзним характером нічим не відрізняється від звичного процесу прийняття нового працівника на роботу. Особа пише заяву, додає до неї необхідні документи, а роботодавець, на підставі отриманих документів, видає наказ (розпорядження).

Під час працевлаштування й працівник, й роботодавець мають розуміти, що йдеться про роботу, що не є відрядженням. Незважаючи на факт знаходження в дорозі особи до місця роботи й у зворотному напрямі, працівник не направлятиметься в службові поїздки.

Якщо посадові обов’язки працівника передбачають направлення до іншого населеного пункту для виконання роботи, а жодним документом не затверджено, що його робота має роз’їзний (пересувний) характер, то таку поїздку потрібно оформити як відрядження. Чинними нормами не заборонено такого працівника направити у відрядження, проте з належним оформленням документів та дотриманням гарантій, які надаються при виконанні службового завдання, в тому числі й додаткових фінансових витрат.Трудовий договір з нефіксованим робочим часом як особлива форма трудового договору

Не дотриманням законодавства вважається факт неналежного чи відсутності оформлення роз’їзної роботи з боку роботодавця, що може негативно вплинути на розмір оплати праці особи. Проте законодавство дозволяє самостійно визначати та затверджувати яка роботу потрібно вважати відрядженням, а яка матиме пересувний характер. Головне, щоб ці особливості праці були правильно оформлені. 

Оплата праці при роз’їзній роботі

На підставі трудового договору, роботодавець зобов’язаний оплачувати у встановлені терміни працю працівника, який в свою чергу має належно виконувати посадові обов’язки. Така особа отримує передбачену заробітну плату, що визначена локальними документами. Винагорода обчислюється як правило у грошовій формі. Крім цієї суми, роботодавець зобов’язаний самостійно встановлювати надбавку (польове забезпечення), розмір якої визначається на кожному підприємстві. Відповідна вимога передбачена Постановою КМУ «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31.03.1999 р. № 490.

Розмір надбавки зазначається в колективному договорі. Так як на кожному підприємстві винагорода визначається самостійно, то її розмір має відповідати особливостям посадових обов’язків працівника. Це питання не повинно містити в собі зловживань з боку роботодавця. Законодавчі норми зобов’язуються оплачувати працю кожного працівника, адже — це не право, а одна з основних гарантій, невід’ємний обов’язок будь-яких трудових відносин. Таким чином роботодавець має забезпечувати дотримання норм та гарантій, що передбачені законодавством України, генеральною та галузевою угодами.Особливості залучення до роботи у вихідний день

До речі, перелік працівників, які отримуватимуть надбавку встановленого розміру, також визначається роботодавцем, відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 17.11.2006 р. № 307/13/133-06. Інформація про розміри надбавок, після занесення до локального документу, відображається в наказі (розпорядженні). Це допомагає ввести в дію інформацію та надає доступ працівникам про оплату праці. Надбавка за пересувну роботу встановлюється з метою компенсації підвищених витрат, що виникають через часту передислокацією організації, а відтак — відірваність (віддаленість) від постійного проживання.

За роз’їзну роботу, на відміну від службових поїздок, добові не виплачуються.

Наталія Киріченко,

фахівець з питань трудового законодавства та кадрового діловодства