Ключові правові позиції Верховного Суду у податкових спорах 2025 року

30 вересня 2025 Стане у пригоді для: Підприємці

Податкові спори залишаються однією з наймасовіших і водночас найскладніших категорій адміністративних справ. У 2025 році Верховний Суд, зокрема у складі Великої Палати та спеціалізованих судових палат КАС ВС, сформував низку важливих правових висновків, що мають визначальне значення для практики застосування податкового законодавства.

У цих рішеннях було окреслено ключові орієнтири для платників податків і контролюючих органів: строки звернення до суду після адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень; межі дії карантинного мораторію на штрафи в умовах воєнного стану; критерії врахування форс-мажорних обставин під час нарахування пені за валютними операціями; а також визначено юрисдикцію спорів за позовами податкових органів щодо недійсності правочинів фіктивних підприємств.Електронний підпис у ФОП

Запропонований огляд допоможе зрозуміти сучасні підходи Верховного Суду до вирішення типових і проблемних ситуацій, що виникають у податкових правовідносинах, та стане практичним орієнтиром для юристів, бухгалтерів, підприємців і представників контролюючих органів.

Процесуальний строк подання позову до суду після адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень

Проблематика строків звернення до суду після адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень неодноразово ставала предметом спорів. Остаточну правову позицію у цій сфері сформувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24. Справу передали до ВП ВС через існування виключної правової проблеми та необхідність забезпечення єдиної судової практики.

У зазначеній справі фізична особа-підприємець спершу використала адміністративний порядок оскарження податкових повідомлень-рішень у ДПС. Після відмови у задоволенні скарги підприємець звернувся до суду. Однак суди першої та апеляційної інстанцій залишили позов без розгляду, мотивуючи пропуском процесуального строку: одного місяця з дня завершення адміністративної процедури, визначеного п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України (ПКУ).

Велика Палата підтвердила правильність такого підходу та роз’яснила, що у податкових спорах існують три чіткі строки звернення до суду залежно від способу досудового оскарження:

Шість місяців — якщо платник податків не застосовував адміністративне оскарження.
Три місяці — якщо оскаржується в адміністративному порядку рішення податкового органу, яке не стосується грошових зобов’язань (наприклад, блокування податкових накладних).
Один місяць — коли оскаржується у ДПС рішення про нарахування грошового зобов’язання.

Суд також відхилив доводи про можливу колізію між нормами КАС України та ПКУ. Було наголошено: п. 56.19 ст. 56 ПКУ є спеціальною нормою, що має пріоритет над загальними положеннями ст. 122 КАС України. Таким чином, для платників податків не повинно бути сумнівів щодо строків оскарження, адже судова практика давно закріпила відповідний підхід.

Висновок

Велика Палата ВС чітко визначила, що після адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень щодо грошових зобов’язань строк звернення до суду обмежений одним місяцем. Це правило має обов’язковий характер і закріплює пріоритет спеціальних норм ПКУ над загальними нормами КАСУ.

Список головного

Велика Палата ВС 16.07.2025, справа № 500/2276/24.
Предмет спору: строки звернення до суду після адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень.
Встановлено три варіанти строків:

6 місяців — без адміністративного оскарження.
3 місяці — при оскарженні рішень, що не стосуються грошових зобов’язань.
1 місяць — після адмінпроцедури щодо рішень про нарахування податкових зобов’язань.

П. 56.19 ст. 56 ПКУ має пріоритет над ст. 122 КАСУ.
Практика є сталою, а тому добросовісний платник податків повинен її враховувати.

Мораторій на штрафи за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у період воєнного стану

У справі № 200/4768/23 податковий орган за результатами камеральної перевірки встановив прострочення строків реєстрації податкових накладних та виніс податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій. Платник податків, заперечуючи рішення, посилався на положення п. 52-1 підрозд. 10 розділу ХХ ПК України (так званий "карантинний" мораторій), який на час реєстрації накладних продовжував формально діяти.

Суди попередніх інстанцій врахували, що у 2024 році вже склалася усталена судова практика: з 27 травня 2022 року дія п. 52-1 щодо незастосування штрафів припинилася у зв’язку з введенням воєнного стану. Ця позиція була підтверджена, зокрема, постановами ВС від 30.01.2024 (справа № 280/4484/23) та від 06.02.2024 (справа № 160/10740/23). Водночас у поточній справі суди звернули увагу, що текст норми залишався чинним у ПКУ, що породжувало у платника очікування відсутності відповідальності.

Для забезпечення єдності практики справу передали на розгляд судової палати з податкових спорів КАС ВС. У постанові від 26.02.2025 року Верховний Суд підтвердив: підстав для відступу від усталеного підходу немає.Закриття ФОП у 2025 році: перевірки, терміни та винятки

Суд зазначив:

Механізм "ковідного" мораторію діяв лише в межах карантину.
З моменту введення воєнного стану законодавець спеціально врегулював питання штрафів через пп. 69.2, яким визначено, що положення п. 52-1 під час воєнного стану не застосовуються.
Формальна наявність норми у тексті Кодексу не створює правових підстав для платника податків вимагати продовження її дії.
Відтак, посилання на "законні очікування" є безпідставним.

Крім цього, суд детально проаналізував питання застосування зниженого розміру штрафів, передбачених п. 90 підрозд. 2 розділу ХХ ПКУ. Було підкреслено: пільговий розмір санкцій можливий лише щодо тих податкових накладних, які:

або були складені та прострочено зареєстровані вже після набрання чинності Законом № 2876-IX,
або мали строк реєстрації, що на момент набрання чинності цим Законом (08.02.2023) ще не закінчився.

Головне

П. 52-1 ПКУ ("карантинний мораторій") перестав діяти для періоду воєнного стану через спеціальне регулювання в пп. 69.2.
Формальне збереження норми в тексті Кодексу не дає підстав для її застосування після травня 2022 року.
Платники не можуть посилатися на правомірні очікування щодо продовження "ковідного" мораторію.
Знижені штрафні санкції (п. 90 ПКУ) застосовуються лише до накладних, складених після 08.02.2023 або тих, строк реєстрації яких на цю дату ще не сплив.

Висновок

Верховний Суд підтвердив: у період воєнного стану мораторій на штрафи за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних не діє. Застосовуються правила спеціальних воєнних норм, а не "карантинних" положень. Водночас можливість застосування знижених штрафів залежить від дати складання та строків реєстрації накладних у зв’язку з дією Закону № 2876-IX.

Список ключових тез

Справа № 200/4768/23 стосувалася штрафів за прострочену реєстрацію ПН.
Платник податків посилався на "карантинний" мораторій (п. 52-1 ПКУ).
Верховний Суд: з 27.05.2022 року застосовується пп. 69.2 — п. 52-1 більше не діє під час воєнного стану.
Формальна наявність п. 52-1 у тексті ПКУ не створює для платника правових очікувань.
Закон № 2876-IX (з 08.02.2023) дозволяє застосування знижених штрафів, але лише до конкретних накладних (після цієї дати або тих, строк яких не завершився).

Вплив форс-мажору на нарахування пені за прострочення валютних розрахунків під час воєнного стану

У постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 520/2941/24 Верховний Суд (судова палата з розгляду податкових спорів) розглянув спір щодо нарахування пені за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічних контрактах. Платнику було нараховано пеню, хоча він надав сертифікат торгово-промислової палати (ТПП), який підтверджував форс-мажорні обставини через війну. Платник вважав, що цього документа достатньо для звільнення від відповідальності.

Суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік платника податків і погодилися, що нарахування пені є неправомірним. Однак під час касаційного розгляду Верховний Суд звернув увагу, що в судовій практиці відсутня єдина позиція: чи може сертифікат ТПП вважатися безумовною підставою для звільнення від відповідальності.

Суд підкреслив кілька важливих моментів:

Сам факт настання форс-мажору не звільняє від виконання зобов’язань автоматично. Потрібно довести, що саме ці обставини зробили неможливим виконання конкретного договору.
Сертифікат ТПП не має преюдиційної сили. Це лише один із можливих доказів, але не гарантія для платника.
Контролюючий орган має оцінювати всі надані матеріали (сертифікати, документи, пояснення) і з’ясовувати, чи справді існує причинно-наслідковий зв’язок між війною та неможливістю розрахунків.
Податкове законодавство не обмежує перелік доказів, якими платник може підтвердити вплив форс-мажору.

Отже, ВС сформував важливий підхід: наявність воєнного стану або сертифіката ТПП не є автоматичним звільненням від відповідальності. Вирішальне значення має доказова база, яка повинна підтвердити, що саме форс-мажорні обставини стали безпосередньою причиною невиконання обов’язку.

Головне

Постанова ВС від 27.02.2025, справа № 520/2941/24.
Спір: нарахування пені за порушення строків валютних розрахунків попри сертифікат ТПП про форс-мажор.
Сертифікат ТПП є доказом, але не є безумовною підставою для звільнення.
Форс-мажор не звільняє автоматично — необхідний доказовий зв’язок між обставинами та невиконанням.
Платник може підтверджувати форс-мажор різними видами доказів, не лише сертифікатом.

Висновок

Верховний Суд закріпив позицію: форс-мажор у вигляді війни або воєнного стану не звільняє платника податків від відповідальності автоматично. Суд оцінює не лише сам факт існування сертифіката, а й усі докази, що підтверджують реальну неможливість виконання конкретного зобов’язання.Ризики при укладенні договорів з контрагентами

Список ключових тез

Форс-мажор визнається, але його дія має підтверджуватися доказами.
Сертифікат ТПП – це лише один із доказів, а не гарантія звільнення.
Суд досліджує причинно-наслідковий зв’язок між війною та невиконанням обов’язків.
Контролюючий орган повинен оцінювати повний обсяг доказів.
Платник має право використовувати будь-які належні докази впливу форс-мажору.
Автоматичного списання пені через війну чи сертифікат ТПП немає — все залежить від доведеності обставин.

Юрисдикція спорів за позовами податкових органів про недійсність правочинів фіктивних підприємств, встановлених вироком суду

У справі № 420/12471/22 податковий орган подав позов про визнання недійсними договорів, укладених між двома підприємствами. Підставою стало те, що керівник одного з товариств був засуджений за ч. 2 ст. 205-1 КК України за реєстрацію фіктивного підприємства без наміру провадити господарську діяльність. За вироком суду було встановлено, що товариство створювалося виключно для прикриття незаконних операцій, а не для реального бізнесу.

Відповідач у касаційній інстанції наполягав на закритті провадження, посилаючись на висновок Великої Палати ВС у справі № 580/4531/23 (2024 рік). Там було зазначено, що спори за позовами податкових органів про визнання договорів недійсними належать до юрисдикції господарських судів, оскільки йдеться про приватноправові відносини.

Однак Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 травня 2025 року уточнила, що обставини цієї справи є відмінними. На відміну від попереднього випадку, тут було доведено повну відсутність фактичної господарської діяльності підприємства, що підтверджено вироком у кримінальній справі.

З огляду на це суд дійшов висновку, що спір не має приватноправового характеру. Позов податкового органу спрямований на реалізацію владних повноважень у сфері податкового контролю, а отже, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, такі спори кваліфікуються як публічно-правові, адже вони виникають із податкових відносин, а не із взаємних договірних зобов’язань сторін.

Головне

Справа № 420/12471/22: позов ДПС про визнання договорів недійсними.
Підстава — вирок щодо директора за ст. 205-1 КК України (фіктивна реєстрація підприємства без наміру здійснювати господарську діяльність).
Відповідач просив закрити провадження, посилаючись на попередню практику (справа № 580/4531/23, юрисдикція господарських судів).
Велика Палата ВС (08.05.2025): справи відмінні — тут доведено відсутність господарської діяльності.
Суть спору — реалізація податковим органом своїх владних повноважень.
Юрисдикція — адміністративні суди (КАС України), оскільки спір має публічно-правовий характер.

Висновок

Велика Палата ВС закріпила позицію: якщо підприємство не здійснювало господарської діяльності, що підтверджено вироком суду, то позови податкових органів про визнання укладених правочинів недійсними мають розглядатися саме адміністративними судами. Це зумовлено тим, що спір стосується публічно-правових відносин і контролю за дотриманням податкового законодавства, а не приватноправових договірних зобов’язань.

Список ключових тез

Податковий орган оскаржив договори між підприємствами, одне з яких було фіктивним.
Керівника такого товариства засуджено за ст. 205-1 КК України.
Відповідач посилався на практику 2024 року (справу № 580/4531/23), де подібні спори розглядалися господарськими судами.
ВП ВС у постанові від 08.05.2025 року відрізнила справи: тут доведена відсутність господарської діяльності.
Спір не є приватноправовим — він пов’язаний із публічними повноваженнями ДПС.
Юрисдикція: адміністративні суди за правилами КАС України.