Не вистачає стажу для неподільної частки відпустки: скільки днів необхідно надати

21 листопада 2024 Стане у пригоді для: Підприємці

Співробітник відгуляв 10 календарних діб з повної тривалості 24 дні за відпрацьований рік. Однак на основну неподільну частку (14 КД) за цей рік йому не вистачало відпускного стажу через взяття тривалої безоплатної відпустки. У результаті скільки днів із щорічної основної відпустки має передбачити надання роботодавець за поточний робочий рік, з метою, щоб дотриматися нормативки?

Як грамотно поділити щорічну відпустку на частки?

Для вивчення предмета обговорення, що цікавить, звертаємо увагу на приписи Закону про відпустки, який виступає регулятором у процесі виділення відпусток.Переведення співробітника на іншу посаду

Припис ч.1 ст.12 Закону про відпустки обумовлює дроблення щорічної відпустки на частки.

Важливо пам'ятати! За клопотанням співробітника може мати місце дроблення щорічної відпустки на частки будь-якої тривалості за умови, що тривалість основної безперервної його частини сягатиме не менше 14 КД.

Ця норма передбачає, що:

• наймач має право дроблення щорічної відпустки співробітника, проте це не вважається його обов'язком. Отже, поділ відпустки, намічений трудящим, обов'язково слід узгоджувати з інтересами керівника. Найчастіше, співробітник та керівник підприємства проводять погодження рішення про дроблення на частки щорічної відпустки у процесі формування графіка відпусток;
• при дробленні щорічної відпустки частки непорушно основна неподільна частина відпустки законодавчо має становити щонайменше 14 КД.А саме, більше - можна (15,16,20 КД), а менше - вже не законно. Частини, що залишилися, можуть виділятися у всілякій кількості діб: навіть по тому дню;
• Послідовність надання кожної частки відпустки не регулюється, і може бути будь-який. А саме, не передбачена імперативність щодо того, що неподільна частка даватиметься першою. Одночасно передумова про тривалість неподільної частини відноситься до виділення щорічної відпустки за кожний робочий рік окремо.

Щорічні відпустки можуть формуватися з основної та додаткової. Оскільки причина щодо поділу загалом щорічного відпустки (без конкретизації – основного чи додаткового), допускаємо, що з поділі їх забороняється міксувати. Так, наприклад, співробітник має право на щорічну основну відпустку (24 КД) та щорічну додаткову відпустку за ненормований графік роботи (7 КД). На обидві ці відпустки буде поширена норма про їх поділ. При відгулюванні їх частинами можливі варіанти.

Для глибшого розуміння сміємо припустити, що співробітником було погоджено з керівником їх використання так: 11 днів основного, потім ще 6 днів основного, а потім одним шматком 7 КД основного + 7 КД додаткового = виходять неподільні 14 КД щорічної відпустки.

Однак подібний поділ на практиці можна вважати винятком. Роботодавці здебільшого страхуються і дотримуються норми поділу саме до щорічної основної відпустки.Щорічна відпустка: військові передумови

Далі проведемо аналіз послаблення керівникам щодо виділення та дроблення щорічних відпусток співробітникам на час ВС.

Корективи ВС

Обмеження тривалості відпустки. Під час ВС керівник має право обмеження тривалості щорічної основної відпустки 24 КД за поточний робочий рік (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136).

Подібні ліміти відноситься до співробітників, тривалість щорічної основної відпустки яких сягає понад 24 КД. А також не стосується дня відпусток, накопичених у минулі робочі роки. На запропоновану нами ситуацію такі ліміти не впливають.

Строки витрачання залишку щорічної відпустки. На час ВС не використовуються норми про термін відгулювання щорічної відпустки, прописані у ч. 7 ст. 79 КЗпП та ч. 2 ст. 12 Закону про відпустки. 

Вони регулювали наступне: невитрачена частина щорічної відпустки обов'язково повинна даватися співробітнику, за загальним правилом, до завершення робочого року, але не пізніше ніж за 12 місяців після завершення робочого року, за який дається відпустка. Під час ВС цю норму не використовуємо.

Також не є актуальними норми, зафіксовані у ч. 5 ст. 80 КЗпП та ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки, - це заборона не надання щорічних відпусток повної тривалості протягом 2 років один за одним і ненадання їх протягом робочого року громадянам молодше 18 років і співробітникам, які мають право на отримання щорічної додаткової відпустки за виконання трудової діяльності зі шкідливими і особливостями чи особливим характером роботи.

Ненадання відпустки. Під час ВС керівник має право відмови в оформленні будь-якого типу відпустки (за винятком відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до 3 років), якщо співробітник здійснює працю на об'єктах критичної інфраструктури, робіт, пов'язаних з виробництвом товарів оборонного призначення , мобілізаційного завдання (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136).

Подібна відмова відноситься лише до вищенаведених категорій співробітників. Для інших категорій працівників надання відпустки реалізується керівником у порядку. Тобто не належить до наведеної вище ситуації.

Розподіл щорічної відпустки. У загальному випадку ВС не позначило паузу на норму про розподіл щорічної відпустки на частини. Також пролонгує свою дію вимога про неподільність 14-денної частини відпустки.Чи може керівник або бухгалтер підписувати документи у відпустці: позиція ДПС, Держпраці та Верховного суду

Однак і тут обумовлюються винятки. Вони відносяться до осіб, що стосуються яких застосовується спрощений режим при регулюванні трудових відносин і тільки в термін дії ВС. За їх клопотанням щорічна відпустка може дробитися на частини будь-якої тривалості (п. 1 ч. 8 ст. 495 КЗпП).

Під час ВС приписи норм про поділ щорічної відпустки на частини для решти співробітників активні, як і раніше, з дотриманням передумови про неподільну частину щорічної відпустки.

Таким чином, у наведеній ситуації поширюється загальне правило для поділу відпустки на частини.Таким чином, керівник не може відповісти відмовою співробітнику, який не залучався до переліку робіт, наведеному вище (критична інфраструктура), у наданні відпусток, подання яких проводиться в імперативному порядку (а саме щорічні відпустки в обумовлені графіком терміни). А от у відгулюванні щорічних відпусток поза графіком керівник здатний відмовити трудящому. На це наголошує і Держпраця.

Таким чином, теоретичну частину вивчили, перейдемо до практичної.

Практичний приклад

Співробітник у травні 2024 року взяв 10 КД відпустки з повних 24 днів за робочий рік з 12 жовтня 2023 року до 11 жовтня 2024 року. За графіком відпусток йому потрібно надати 14 КД відпустки (неподільна частина) з 26 серпня 2024 року. Проте з 30 травня по 28 червня 2024 року (30 календарних днів) він перебуває у безоплатній відпустці за згодою сторін, яка не входить до відпускного стажу.

Яку кількість днів відпустки слід надати у такому разі? Ми вважаємо, що відпустка має бути забезпечена з урахуванням незароблених днів відпустки. Іншими словами, не 14 днів, а менше — за мінусом тих днів, які не були зароблені внаслідок безоплатної відпустки.

Для підрахунку тривалості другої частини відпустки застосовуємо певну формулу:

Зароблена відпустка за поточний робочий рік:

24: 366 х 336 = 22,03 ≈ 22 (календарних дня),

де:

24 - повна тривалість щорічної основної відпустки; 366 — кількість календарних днів у робочому році за вирахуванням святкових та неробочих днів (цього року вони скасовані через воєнний стан); 336 – кількість днів, що вносяться до відпускного стажу (366 – 30 днів відпустки без збереження зарплати).

Отже, за робочий рік з 12 жовтня 2023 року по 11 жовтня 2024 року співробітник має право не на 24, а на 22 КД відпустки. Із цих 22 днів він уже використав 10 днів. Отже, залишок є 12 днів (22 - 10).

І тоді натомість 14 днів, наймач надає працівникові 12 календарних днів відпустки.

Питання: чи це порушення? У плані надання неподільної частини відпустки не менше ніж на 14 КД не вважається.

Пояснення: при формуванні графіка відпусток робітник та керівник домовилися про дроблення відпустки на частини, що відповідає законодавчим нормам. Одна частина відпустки становила 10 днів, друга - 14 днів (неподільна частина).

Працівник використав першу частину відпустки (10 днів).Однак перед наданням другої частини відпустки з'явилися нові обставини — безоплатна відпустка, яка вплинула на тривалість відпустки. Наймач дав відпустку тривалістю, на яку співробітник мав право на час відходу у відпустку, оскільки цілісна тривалість відпустки вже не була зароблена.

Вважаємо, що під час перевірки (якщо цей випадок зацікавить контролюючі органи Держпраці), ці обставини будуть враховані. Логічне надати відпустку з коригуванням на фактично зароблені дні, ніж надавати повну відпустку, яку при звільненні доведеться компенсувати утриманням відпускних.

Чи можна надати 2 дні на рахунок наступного робочого року?

На практиці бухгалтерія, коли намагається дотримуватись правил неподільних днів відпустки «не менше 14», іноді практикую подібний підхід. Якщо говорити про наведену нами ситуацію, то подають відпустку 14 днів: 12 – за поточний робочий рік + 2 дні за наступний.Щорічна додаткова відпустка: як компенсувати без звільнення?

Ми не радимо так чинити.

1. Черговий робочий рік ще не стартував. А за правилами подання щорічних відпусток, за другий та наступні роки роботи відпустка повної тривалості може даватися співробітнику у будь-який час релевантного року, яке погоджено керівником, тобто після початку робочого року. У нашому випадку – з 12.10.2024р.
2. Вимога про поділ на частини щорічної відпустки (неподільна частина не менше 14 КД) використовується для подачі щорічної відпустки за кожний робочий рік окремо.

Висновок

1. У загальному порядку щорічна відпустка може бути розділена на частини за клопотанням співробітника, одночасно одна з його частин необхідно, щоб була безперервною і досягала не менше 14 КД.
2. Умова про поділ на частини відноситься до щорічної відпустки за кожний робочий рік окремо.
3. При дробленні відпустки на частини не обов'язково, щоб неподільна складова була надана першою, проте наймач може вимагати такої умови.
4. Якщо співробітник вже використав меншу частину щорічної відпустки і через безоплатну відпустку її відпускний стаж не дозволяє надати повні 14 КД, керівник може дати йому ту частину відпустки, яка відповідає фактично заробленому відпускному стажу.